Чому вам варто спробувати шосе?

Рівно рік назад я вперше спробував проїхатись на шосейному велосипеді. По спливу часу, я хочу підвести підсумок моєї шосеїзації та проаналізувати, чи були ті перші враження правильними. Курсивом буду відображати коментарі станом на сьогодні.

Допис від 31 серпня 2016 року

Сьогодні мені відкрилось одне з велотаїнств — чому шосери вважаються елітою і чому у них завжди такий задоволений вираз обличчя. Бо вони пізнали велодзен. Давайте розбиратись у чому він полягає і чому кожен велосипедист повинен спробувати проїхатись на шосері.

Другий рік Anna Vergeles проводить тренування для новачків на шосерах. Щосереди у вас є змога навчитись їздити змінами, крутити вертушку та врешті-решт перестати тупити в групі! Але у цьому році ці тренування почали проходити за підтримки Specialized Bicycles Ukraine. Що це означає? Дві речі. Перше — повноцінну машину супроводу на всю дистанцію тренування. Друге — можливість БЕЗКОШТОВНО взяти шосер Спеш. Враховуючи, що я вже другий рік катаю на тонких колесах мого сингла, але на шосе не їздив жодного разу (так як ніхто з велосипедистів в здоровому глузді не буде давати сторонній людині шосер на “покататись”) — встояти від такої пропозиції не було змоги.

Прокинувшись о 6 ранку, випивши кави з бутербродиком, я виїхав у сторону ВДНХ на зустріч новому досвіду.

По прибутті мене чекав Specialized Allez (базовий: люмінька, карбонова вилочка та Claris по колу).

Порада №1 — завжди беріть з собою контактні педалі. Їх можна ставити на тестовий байк. Навіть звичайні 540-ві шимани будуть доречні. Шосер на топталках — це просто смішно, ніякого задоволення ви не отримаєте, повірте. Порада №2 — сумлінно підійдіть при замовленні правильної ростовки. На щастя 56 рама мені підійшла нормально (зараз я не розумію, як вмостився на неї — моя ростовка 54, без варіантів), єдине хотілось виніс керма трохи коротший. Порада №3 — перекусіть перед тренуванням або візьміть з собою їжу і обов’язково воду. Все можна лишити у машині супроводу та зхрумкати на піт-стопі.

Виставивши нормальну висоту сідла та зручно розташувавшись на велосипеді я почав слухати базис — як їхати в групі, парами, здавати зміни, показувати іншим свої наміри і т.д. Анна все дуже чітко та лаконічно пояснила, респект!

А далі почалось саме тренування. Маршрут був обраний якнайкраще — дорога поблизу Хотова з нормальним перепадом висот та невеликим автомобільним трафіком. І за ці 50 кілометрів я дізнався багато нового і про шосе, і про себе. Врахуйте, що це був мій перший досвід їзди на шосейному велосипеді.

1. Шосер — не тендітна крихка іграшка. Він розрахований під серйозні навантаження. Так, якщо ним бити об стіну або не об’їзжати великі ями, то Іван Швидко буде бачити вас частіше ніж свою улюблену собаку. Але при більш-менш цивільному використанні ніяких проблем ви не матимете.

Підтверджено повністю. Якщо не гнатись за ультралегкими рамами та колесами, то ніяких проблем ви мати не будете. Особливо, якщо візьмете грейвел чи ендуранс-шосе, вони бронебійні.

2. Емоції. Швидкість, віддача, абсолютна зрозумілість поведінки — таке враження, що ви керуєте велосипедом просто думкою і він їде туди, куди ви хочете та іноді навіть швидше, ніж ви могли б уявити. Саме ця стрімкість захоплює подих з перших секунд та викликає постійну задоволену посмішку. Фінальною краплиною стало те, що хоп на шосері вийшов у мене краще ніж на найнері. І ось тут я тупо не розумію, як деякі велосипедисти падають на лежачих поліцейських. Він же перестрибується вмить!

То я на малій швидкості це робив. При гарному темпі поліцейські вже стають неприємністю і треба бути обережними, за помилки кермо вириває на раз.

3. Ти не змагаєшся з залізом, навантаження змінюються дуже плавно та без ривків. Треба прискоритись — окей, треба дати потужності на підйомі — легко, зайти у поворот по стабільній траєкторії — вважай, що вже проїхав (аби піску не було). На мтб ти так чи інакше витрачаєш енергію на змагання з залізом (вагою, вилкою, амортом, великими покришками). На шосе ти тупо стрімко їдеш, не відволікаючись на несуттєве. І тут я зрозумів, чому Yuriy Ganusyak наполегливо рекомендував шосерам катати важкі інтервали. Просто при звичайній їзді ти не виходиш із зони комфорту. Чи то іграшки — за всю поїздку мій пульс був ударів на 10-12 нижче ніж зазвичай на тренуваннях.

Абсолютна правда, зусиль менше, пульс нижче, швидкість вища. Але найголовніше, навіть при сильній роботі у тебе на шосе завжди лишається певний резерв на ривок. Не дуже розумію як це працює, але кльово.

4. При цьому, за бажанням, шосер може вичавити з тебе всі сили. І це прекрасно. На частині треку я увімкнув “режим хом’яка” і почав валити на повну силу. При цьому таке враження, що ти віддаєш себе на 100500%, чомусь в кантрі такого ефекту немає…

Немає, бо кантрі зазвичай більше рване. На шосе можна вийти плавно на режим максимальної віддачі та спустошити всі запаси організму під нуль. Не ясно тільки нащо.

5. Група. Коли ти дивишся ТДФ чи Джиро, все здається простим. Коли ти їдеш в групі сам, ти розумієш, наскільки високий навик повинен бути і у тебе, і у сусідів. Інакше біда всім. Це дуже згуртовує.

В звіті з Сотки я про групу написав, але ще треба додати один маленький факт — фантастичний звук накачаних шосейних покришок по асфальту, це як пісня.

6. Підйоми. За своєю специфікою, я ненавиджу апхіли. Але на шосе я отримував просто задоволення від усіх градієнтів. Аж страшно стало.

Зараз я почав підніматись значно краще, але на шосе це робити все одно приємніше, стаєш на ноги і починаєш ефективно працювати.

7. Спуск. 60 км\год з ходу? Реально, і контрольовано, до сліз від зустрічного вітру. А ще було дуже круто усвідомити, що після сінглспіду ти можеш додавати швидкості на спусках/

На цей момент у мене рекорд 77 км\год і так, на шосейнику.

Одним словом, Ольга Чабан, Oneeyed Joe (перейшла у стан мтбшників…), Dasha Pryanikova(на днях подолала дистанцію IronMan!!!), Евгений Денисов — тепер я вас чудово розумію (а ще ви трошечки чітєри:)!

І я закликаю абсолютно усіх — спробуйте шосе. Можливо це саме те, що ви так довго шукали!

P.s. Піду накуплю собі білих шкарпеток.

Цієї середи, випивши таку саму каву з бутербродиком я так само поїхав на осіннє тренування з Анною Вергелес. Що змінилось за цей час?

За рік через наші руки пройшли Felt VR40, Pride Rocx, Specialized Venge ViAS, Diverge, Roubaix, два Allez та ультрасучасний топовий Cannondale Synapse 2018 року. Діапазон цін і комплектацій максимально широкий — від базових за 600 доларів до гоночної машини за 10 000 Євро.

І що я маю сказати…

Якщо у вас є можливість взяти шосейник, не вагайтесь. І без різниці, якої марки він буде — Giant, Cannondale, Felt, Specialized, Orbea чи може хтось з італійців. Якщо це велосипед відомого виробника, то він однозначно не буде поганим. Суть і вища цінність шосера саме у його видових відмінностях від МТБ. А ціна, марка і комплектація звісно важливі, але грають, насправді, набагато меншу роль, ніж просто перехід на цей тип велосипеду. Єдине — лишіть сильно застарілі велосипеди та усілякі радянські раритети історії, намучаєтесь.

Будучи новачком, ви не одразу усвідомите відмінність топового шосейника за 10к від нормально зібраного і налаштованого базового велосипеда цього ж виробника десь за 1000 — 1500 доларів. Але навіть повний неофіт одразу зрозуміє перевагу шосе над середньостатистичним мтб.

Маю надію, що ви дослухаєтесь порад і хоча б спробуєте. Бо я не знаю, як ще можна передати словами ці неймовірні відчуття. Лише пережити їх на власному досвіді.

У якості постскриптум.

Часто, після подібних матеріалів, лунають питання «А де ж взяти шосейник на тест?«. Є декілька варіантів:

— Тестовий парк від виробника. Наскільки я знаю, у 2017 році вже три бренди робили постійні тести своїх велосипедів, у тому числі шосейників. Це Felt, Cannondale та Specialized. Наступного року, можливо, до них додасться Giant. Слідкуйте за анонсами на їх сторінках, подібні заходи проходять по багатьох великих містах України. Перевагою такого способу є його безкоштовність, тривалий час катання (від години і вище в окремих випадках) та контакт безпосередньо з дилером улюбленого бренду.

— Прокат. Тут все сумно, адже шосейники прокатні компанії возити не люблять, бо дорого. Є в Києві одна-дві фірми, але на тих велосипедах, які є у них в наявності, я б їздити не рекомендував, зненавидіти шосе можна дуже легко після такого досвіду.

— У знайомих. Але ще треба знайти такого знайомого, який дасть вам свій велосипед.

— Слідкувати за тестами Bike In City 🙂 Ми залюбки даємо можливість покатати на наших тестових велосипедах людям, яких ми знаємо. Тому не соромтесь питати.