Ви поспішили ховати МТБ

Велосипед у великому (невеликому, середньому, маленькому) місті — десь приблизно так називається цей чудовий ресурс з яскравою емблемою. Місто — тротуари, плитка, асфальт. Здебільшого все це про тонкі, “напівлисі” покришки, вузький руль, рівнинні співвідношення передач, дзвоник замість навігації, багажник замість фляготримача, болотники та пласкі педалі… Звичайно, ви можете заперечити, сказавши “у нас більшість в місті їздить на МТБ”.. Маю з вами погодитися, але з тим, що Україна хоч і косо-криво, але взяла курс на наслідування Європейського досвіду, років через 10-15 ми зможемо (так, я в це вірю!) спостерігати приблизно такий пейзаж за вікном:

Ну добре, тут ще заміксуються трохи шосейників та трохи МТБ на сліках, але здебільшого, жоден нормальний мешканець міста при здоровому глузді і НОРМАЛЬНІЙ розвиненій вело-інфраструктурі та відсутності парковок і ціні на паливо овер 1 євро, не згодиться проміняти комфортний міскьий велосипед на будь-що інше…

До чого це я веду?

Хто був у Європейських містах мав би звернути увагу, що на 10 міських велосипедів можна побачити 1 шосейний.. і 0.01 МТБ. Звісно цифри будуть серйозно коливатись в залежності від регіону, але в цілому картина для МТБ не втішна.. чи ні?

На роботу приїдеш спітнілий, кинути під офісом жаба душить, сидіти в спортивній посадці не зручно..  (більше про bike 2 work на MTB може розказти наш чудовий Бант) То нащо він потрібен?.. (маєте хвильку відповісти на це риторичне запитання..я б навіть лишив пропуск в абзац щоб ви серйозно замислились)
.
.
.
.
Ви давно брали відпустку? Ну чи хоча б один додатковий вихідний? Поверніться на початок статті та подивіться на цю моторошну картинку! У кожного велосипеда є власник, всі ці люди навколо нас. Їх сотні, тисячі… навіть мільйони. На роботі, дорогою додому, в транспорті, в корках… Всюди люди. Вертаєшся додому — маєш 10 поверхів під собою і 10 поверхів зверху. Я пам’ятаю часи в школі, коли Київ називали найзеленішим містом Європи. Давно вже не чув цього твердження.

Виглядає гарно, правда?;) За кадром має лунати звук автомобільних гудків та дзвоників Lezyne 😉

А так виглядає спокій:

Ну принаймні для мене.

Звичайно, в Карпатах питання доріг та інфраструктури теж поступово вирішується і навіть вже там можна чудово провести час на вашому шосейнику (для прикладу Карпатський збір чи кемп Діми Петрова)

Отак тепер виглядають дороги навкруги Буки..

Не подумайте, я не продаю Mitsubishi і жодного відношення до японців не маю (брешу, в мене ротори Шимано).

Але погодьтесь, варто хоч раз видертись на гору вузькою стежиною чи гірською дорогою і відчути себе королем гори. Насолодитись краєвидами на всі 360 градусів, побувати всередині снігової хмари десь в кінці травня, побачити афроамериканських чорних білок, відчути запах свіжості, який можна вдихати нескінченно довго. Врешті-решт стикнутись ніс до носа з безпритульною коровою чи конем…

Прохолода вранці, шум гірської річки, чарівні зорі вночі.. Зізнайтесь, ви вже хочете там побувати?

І вже не хочеться виставити на продаж свій старенький 26” Команч чи що там у вас іржавіє на балконі?;)

І знаєте, що радує? Що ви не одинокі. Мав щастя побувати на деяких європейських гірських курортах влітку.. Це рай для любителів велосипедів. Гірські дороги, доріжки, стежки, можна їхати вгору або скористатись витягом, можна спуститись вниз широким гравійним даблтреком (дорога для руху в двох напрямках) чи спробувати себе на звивистих технічних стежках, а потім насолодитись сонечком та краєвидом сидячи в якомусь місцевому барі.

А знаєте, що мене радує зараз чи не найбільше?

Все це можна вже отримати і в Україні. Славсько, Косів, Пилипець, Мукачево, Ужгород, Буковель та околиці (тут вже не перший рік проводяться безліч кепів! Лопушанка кемп, Пєтров кемп Ужгород та Славсько і т.д.). Ви досі були в роздумах, куди відправитись на відпочинок з велосипедами? Маєте щонайменше 5 варіантів на вибір, при чому до кожного можна дістатись як автомобілем (дорога до Буковелю чи Славського вже впритул по якості наближається до європейської і не витрусить з вас всі зуби да гроші на ремонт автівки) так і потягом (ввечері завантажився — вранці ти вже насолоджуєшся горами!). Кожен з варіантів має майже нескінченний вибір житла на будь-який смак та гаманець, доступ до базової інфраструктури з банкоматами, обмінними пунктами, кафе, барами та ресторанами, чани, бані та сауни де можна відпочити після підкорення гір ну і звичайно безліч цікавих історичних пам’яток в радіусі 10-20 кілометрів від вашого житла.

Панове, це реально круто!
Звичайно, рівень сервісу здебільшого нижчий за наших найближчих сусідів.. Але чи не варта наша країна того, щоб дізнатись про неї більше? Побувати у різних її закутках, тим більше таких надзвичайно красивих? По-моєму відповідь очевидна.

А чи вартий МТБ щоб займати місце у вашому житті? Можете писати в коментарях 😉

П.С. Більшість фото з Карпат зроблені Дімою Петровим цього року на його кемпі. А ось вам відео:

Щоб пережити усі ці емоції та відчути Карпати, приїдьте на Славське Трофі та марафон Стежками опришків. І ви зрозумієте, що я правий.