Bike in City

Огляд маршруту Київської Сотки’19 та як їхати Сотку

Київська Сотка за 5 років з моменту свого створення пройшла стрімкий шлях від івенту «для своїх» до наймасштабнішої та найочікуванішої велоподії України. Ідеальна організація, прекрасний час проведення (на початку вересня зазвичай чудова погода, плюс на цей період припадає пік фізичної форми велосипедистів, всі розкатані та готові до серйозної боротьби). Багато хто вважає Сотку головним стартом сезону та будують тренувальний план саме з огляду на дату проведення.

Цей матеріал був випущений як огляд маршруту Київської Сотки 2018 року. Але я вирішив щороку його апдейтити, відповідно до реалій і змін. Так, минулорічний маршрут дещо був змінений, у зв’язку з деякими нюансами (про них я буду писати болдом). Перший — це ремонт Одеської траси, через що стало неможливо забезпечити безпечний проїзд учасників ділянкою від Віти Поштової до Чабанів. Є ще декілька змін, на них теж зосереджу увагу.

Якщо коротко, то маршрут став безпечніше, якість покриття вцілому краще, а на проблемних місцях зараз працюють бригади і до самої події все буде взагалі кошерно.

Тож вашій увазі — маршрут Київської Сотки 2019.


А ось детальне відео, в якому я розказав про основні поради та нюанси по проходженню Сотки, як гоночного формату. Основні тези з нього я викладу наприкінці цієї статті, тож якщо відео не ваш формат, далі зможете швидень прочитати найцікавіше з нього.


Враховуйте — реєстрація на Київську сотку закривається 25 серпня, не відкладайте на останній день, бо можете пропустити дедлайн. Цьогоріч організатори чітко озвучили, що після цієї дати не буде дореєстрацій — ні «ой вибачте, забув», ні «а можна мене заднім числом», ні «а я блогер та відома особистість, дайте мені номер». Дореєструвась можна буде лише з 7.30 до 8.30 1 вересня на місці старту за 1 000 грн, при цьому ви будете їхати поза основним заліком. Лінк на реєстрацію.


У 2018 Сотка повністю змінила маршрут. Організатори вирішили, що необхідно зробити його цікавішим та додати родзинку у вигляді декількох кваліфікаційних підйомів. Враховуючи рельєф Київської області, було обрано південний напрямок у сторону Обухова.

Тому частина маршруту проходить по відомому у велотусовці маршруту по Змієвих Валах. Але за рахунок цього в трек потрапили і ділянки зі специфічним покриттям. Тож для формування об’єктивної думки про маршрут, я взяв Giant Propel (жорстий аерошосер, на якому і планую їхати гонку) та спеціально проїхав його сам у помірному темпі, фотографуючи майже усі повороти, розв’язки та місця, на які необхідно звернути особливу увагу.

Повний трек мого проїзду можна глянути в Strava. Цінність його у тому, що туди завантажені 104 фото, які по таймстампу підв’язані до конкретної точки маршруту. На даний момент це найповніший опис маршруту, який я робив за 2 роки Bike in City.

Додатково я провів візуалізацію треку через сервіс Relive, але у них обмеження на 20 фото, тож у ролику не має більшості зроблених фото.

Уточнення до цьогорічного маршруту затвердили на рівні дозвільних організацій лише 2 години тому. Тож я встиг проїхати лише скорочену «50 км версію», яка включає усі змінені ділянки.

Також Сотка у 2019 році у тестовому режимі ввела половинний маршрут у 50 кілометрів для людей, яким 100 ще забагато. Офіційні треки: 100 | 50

Ще одна фішка цьогорічної сотки — організація старту. Офіційно красивий старт відбудеться біля ЦУМу на Хрещатику. Там буде даний відлік так званому Gun Time, для кожної категорії відсічка буде дана окремо відповідно до порядку старту. Після цього почнеться красивий велопарад, з проїздом учасниками 8-9 кілометрів містом до точки нульового кілометру, який і буде початком власне 100 гоночних кілометрів. Ми урахували недоліки 2018 року, тож машини поліції СПРАВДІ будуть їхать 30 км на годину і встановлення однієї часової відсічки прибирає непотрібні питання і чвари.


Зверніть увагу, що миттєвий дисквал отримує учасник за обгін суддівської машини, яка буде вести колону на точку нульового кілометру. Виключень не буде, пам’ятайте про це та грайте за правилами.


Ну що ж, почнемо 🙂

Старт, 0 км, Gun Time

ЦУМ є прекрасною локацією, тут широченна зона, щоб правильно вистроїти велосипедистів відповідно до обраної категорії та фізичної форми. Прохання — не намагайтесь ставати у не свою зону, на вас нагримають і ви будете заважати іншим учасникам.

500 метрів

Ми проїзжаємо перекриту патрулями Бесарабку та прямуємо ліворуч на перехресті біля Арени Сіті. Одразу за поворотом буде невеликий спуск з правим 90° поворотом. Будьте обережні. Перехрестя біля Гуліверу і починається перший підйом Сотки.

1 км

Бульвар Лесі Українки досить підлий. Він затяжний, має градієнт до 8% та поділений на два підйоми. Тут одразу стане зрозуміло, хто обрав не свою категорію, так як слабкі почнуть вивалюватись. Якщо це почало відбуватись — замисліться, можливо реально варто їхати з рівними собі по силі та трохи спуститись в середину групи.


Під час велопараду кваліфікаційні групи учасників будуть фізично розділені патрулями та МотоХелп. І у разі обгону такого супроводу ви також можете бути дискваліфіковані. Провалювання у більш слабку групу дозволяється.


На підйомі по Лесі рекомендується почати прогрівати ноги та серце. Ставте легку передачу і намагайтесь заїзжати апхіл на високому каденсі, тримаючи пульс в межах 1-2 зони.

3,8 км

З бульвару Лесі Українки ми розкручуємось на розв’язці та виїзжаємо на бульвар Дружби народів. На повороті дорога значно звужується, будьте пильними.

4—5,6 км

Спуск по бульвару Дружби Народів завжди нашіптує у вухо «Давай швидше!», але ми стримуємо себе і продовжуємо рухатись зі швидкістю машини супроводу.

5,7 км

Нас очікує поворот вправо і вниз, на Наддніпрянське шосе. Не облизуйте тут обочину, є трохи люків та дощоприймачів.

6,6 км

Ми проїзжаємо розв’язку біля Дарницького мосту, патрулі повинні перекрити усі виїзди, але краще не втрачати пильність.

8—8,6 км

Нас очікує жах будь-якого київського ком’ютера — розв’язка на Видубичах. Там буде посилена кількість патрулів та МотоХелпу. Весь цей час ми їдемо з крейсерською швидкість 25-30 кмч, щоб прогріти ноги рекомендований високий каденс.

8,8 км, Нульовий кілометр

Велопарад скінчився, починається гонка.

Одразу після перетину точки старту, шосери почнуть шалено накручувати швидкість, щоб відсіяти зайвих людей. Це робиться не тому, що вони такі сильні та пихаті, а щоб зробити заїзд більш безпечним. Бо стороння людина у слабшій формі є реальною загрозою і з більшою вірогідністю спровокує завал. Тож якщо вас після старту починає обганяти багато людей, не зліться, а візьміть правіше і пропустіть завідомо більш сильних суперників. Цим ви нормально так збережете усім нервові клітини.

А ще тут починається 20 кілометрів чистого рівняка, на якому ви зможете правильно вкатитись у гоночний режим.

11,5 км

Тут знаходиться розвилка з мостом. Швидкі групи патрулі точно поведуть на міст. Але якщо ви їдете у кінці колони і до часу вашого приїзду вже нікого немає, то можливо логічніше скористатись об’їздом зправа. Так там світлофор, але якщо ви на 11 км вже їдете останнім, то зайві 30 секунд на світлофорі ролі не зіграють.

15 км

Тут на нас очікує розв’язка, яку дуже страшно їхати одному і цілком безпечно — у групі, тим більше з перекриттям. Спочатку ми з’їзжаємо зі Столичного шосе в сторону Кільцевої і майже одразу на розвилці звертаємо ліворуч у напрямі Новообухівсько траси. Саме з цього моменту починається вже серйозна гонка. Невеликий спуск по новообухівці дозволяє навіть соло їхати 45 без особливих зусиль, а в групі й поготів. На цьому етапі я рекомендую обирати собі компанію на гонку — людей які їдуть +- у вашому темпі та на велосипедах вашого типу. Пам’яйтате, що у складі групи їхати завжди легше. Якщо не вмієте, то ми організували для вас навіть спеціальну велошколу.

20,2 км

Ми під’їзжаємо до першого світлофору на Новообухівській трасі. Необхідно акцентувати увагу, що так, у нас буде поліція, МотоХелп та волонтери. Але якщо на якомусь зі світлофорів десь ви не бачите перекриття, то просимо — виконуйте Правила Дорожнього Руху… Жоден результат і час не варті нехтуванням безпекою.

23 км

Ще один світлофор, біля Мегамаркету та Мануфактури. Увесь цей час пелотон буде їхати рівно, готуючись до початку підйомів. Але точно сформується група відриву, з прицілом саме на очки Гірського короля.

25,5 км

Третій світлофор та правий поворот на Підгірці. Будьте обачними. Туди часто наносить піску, його постійно прибирають, але процес цей безкінечний. Плюс дорога значно звужується.

Покриття хороше, але з цього моменту можуть траплятись невеликі ямки та нерівності.

28 км

Перший кваліфікаційний підйом Київської Сотки та найскладніший підйом на маршруті.

Власне сам підйом починається з ділянки свіженького асфальту на 29 кілометрі. Тягун злий, з градієнтом до 10%, пропікається сонцем та витягує з вас усі сили. Але враховуючи, що це лише третина маршруту, то не рекомендую на ньому ввалювати по повній програмі. Зайдете в червону зону по пульсу і решта дистанції для вас перетвориться на виживання.

А якщо ви не гонщик та не маєте амбіцій з приводу якомога меншого часу на подолання, то перед підйомом розташована колонка з водою, можете трохи освіжитись.

30,7 км

Повертаємо на Т-подібному перехресті ліворуч та рухаємось у сторону Дмитровичів. Але будьте обережними, за 100 метрів після повороту розташована доволі глибока яма. На розв’язці також стоїть АЗС, де при бажанні можна чимось смачним дозакупитись.

Саме на розвилці з заправкою і проходить розділення потоків на 100 (їдуть ліворуч) та 50 кілометрів (їдуть праворуч, де їх очікує пряма вітряна дорога, якщо ви їдете Півсотку, то стрибайте до опису 80-го кілометру і далі, саме там маршрути знову об’єднуються).

31,5 км

Дорога на Дмитровичі вже не така хороша, як була до цього. Є порепаний асфальт та ямки. Ускладнюється це наявністю дерев по узбіччю, які створюю різкі тіні, що заважає вчасно роздивитись перешкоду.

UPD: все полатано і їдеться доволі нормально

34 км

Спуск в сторону Дмитровичів так і підманює проїхати його на повній швидкості. Але ризикувати тут не варто — погане покриття та два крутих повороти не найкраще місце для встановлення рекордів. Перед заїздом, якщо не встигли прикатати, хоча б гляньте його конфігурацію по карті, бо там не зовсім очевидні повороти.

35,5 км

Маршрут проходитиме між двох магазинчиків у Дмитровичах. Хороше місце, щоб відновити сили. Але рекомендую той магазин, що зліва — у ньому і вибір більше, і картки приймають, і пропускна здатність краще.

42-46 км

Тут на нас очікує помірний лісовий тягун. Заїжається значно легше, ніж підйом у Підгірцях. На вигляд наче простий, усього 3-5%, але якщо ви його не їдете у прогулянковому темпі, то він нормально витягує сили. ПІСЛЯ НЬОГО ТРЕБА ОБОВ’ЯЗКОВО ЇСТИ, інакше через ~5 км ви прото станете. Одного геля буде цілком достатньо.

45 — 51 км спецділянка «Бетонка»

А ось тут відбулась значна зміна маршруту. Раніше потрібно було повертати праворуч, та їхати по роздовбаній бетонці. Проблема посилювалась тим, що перша частина цієї бетонки практично нікому не належить, тож і ремонтувати її нікому. Тому ми (дослухавшись до побажань представників велоспільноти), внесли корективи.

Їдемо прямо, не повертаючи. Фактично ми в’їзжаємо в Обухів та їдемо півтора кілометри до повороту направо, на лісову дорогу (за рекламним щитом «Пиломатеріали»).

По красивій лісовій дорозі ми прямуємо до перехрестя з рівнозначними дорогами і знову повертаємо праворуч (обережно, пісок!).

Наступні 2 кілометри несемось прямою, як стріла, дорога і проїзжаємо через причину того, чому ми так довго вагались, чи робити тут об’їзд. Справа у тому, що цей шматок шляху проходить повз місцеве кладовище. І є ненульовий ризик, що ми можемо перетнутись з похоронною процесією…

Далі ми таки виїзжаємо на бетонку, але на значно коротший відрізок з набагато кращим покриттям. Ям тут не дуже багато, проте і з ними ми спробуємо покращити ситуацію. Порада як їхати бетонку — поставте трошки важчу передачу і їдьте на силовій. Це дозволить компенсувати нерівності.

51 км

З’їзд з бетонки на дорогу тут непростий. Є глибокі ями та пісок. Краще брати лівіше. Далі нас очікує 7 кілометрів прямого шляху з хорошим покриттям, але на цій ділянці завжди сильний боковий вітер, варто їхати ешелонами.

58 — 68 км найскладніша спецділянка гонки «Копачів — Застугна»

З поворотом на Копачів з покриттям починає відбуватись магія. Чим далі, тим його менше. Навіть доходить до ось такого. ОХРАНА ОТМЄНА, на тій ділянці поклали тупо нову дорогу, десь з кілометр.

Їхати варто дуже обережно, постійно слідкуючи за дорогою. Також хорошою ідеєю тут буде розбитись на маленькі групки, так як великим пелотоном їхати буде доволі некомфортно.

А ось місток в Копачеві став проблемним місцем, будьте дуже обережними.

Хорошим орієнтиром є вказівники на парк Київська Русь, їдемо по стрілкам.

За знаком Копачів є крутий спуск з різким поворотом. НЕ ЖЕНІТЬ ТАМ. На радіусі безліч піску та ями, можна сильно скластись.

Але найскладніша ділянка знаходиться на 66 кілометрі (що дуже символічно) в районі Застугни.

Нам наліво

Це велетенська калюжа, яка набирається після затяжних дощів. Вчора вона була суха та проїзжалась навіть на жорсткому шосейнику. Але якщо будуть дощі, то там створюється непролазне болото. Об’їхати цей шматок можна лише через Васильків, що додасть +30 км… Тож ми разом з владою області вирішуємо питання з її засипанням. На гонці там буде комфортно і безпечно. Цьогоріч там все не так драматично, ділянка стала рівнішою і безпечнішою.

68 км

Після проїзду «Калюжі» починається нормальний асфальт, але місцеві накатали там декілька лежачих поліцейських, пам’ятайте про них.

Сама дорога проходить повз мальовниче озеро, яке так і заманює кинути все і піти купатись. Опирайтесь цьому поклику.

71 км

Тут знаходиться непримітний магазинчик з холодною колою, підживленням та робочим терміналом та PayPass. А ще біля нього розташовані дві криниці зі смачнющою водою, чудова нагода наповнити фляги.

За магазином ми повертаємо праворуч і починаємо крутити в тягун. Він доволі виснажливий, не перегоріть.

74,3 км

Доїзжаємо до перехрестя та повертаємо ліворуч. Виїзжаємо ще на кращий асфальт. Саме з цього моменту починається заключна третина гонки, бо хороше покриття+рівнина дають шалені швидкості, і повірте, усі цим скористаються. А ще тут красиві поля 🙂


—7% на все у магазині VeloGo!
Вводь промокод «BIKEINCITY» при оформленні покупки: https://velogo.com.ua/


80 км

Вилітаємо на перехрестя і звертаємо у сторону Рославичів. Пам’ятайте про ПДР. Саме тут відбувається злиття маршрутів Сотки та Півсотки, не задавіть новачків, які виїзжатимуть зправа.

Стрімкий 2-км шматок з вітром і раніше ми повертали праворуч, оминаючи розплідник ялинок. Проте на спуску в Рославичах з-під асфальту почав виповзати якийсь демон і їхати на швидкості там стало занадто небезпечно.

 

 

 

Тому ми пропускаємо поворот на Рославичі та їдемо прямо ще метрів 500 і тільки там повертаємо праворуч як побачимо зупинку.

Далі нас очікує хороший асфальт та правий поворот.

За ним йде швидкий спуск зі зв’язкою поворотів. Його краще прикатати або не відсмалювати там. Також передостанні лівий поворот має специфіку — внутрішній радіус закиданий гнилими яблучками, не послизніться!

І тут ми повертаємось на спуск в Рославичах, але об’їхавши небезпечну ділянку. Ще одна родзинка спуску — поворот ліворуч на 90 градусів. Завчасно обирайте безпечну швидкість.

Після цього йде майже непомітний тягун, який на позначці 84,3 км перетворюється у шалений спуск.

На ньому можна комфортно розігнатись та проїхати наступні три кілометри офігєнним накатом. Велосипедист середнього рівня може тримати там 45+.

87 км

Тут знаходиться дуже фановий підйомчик, який можна залетіти накатом та веселий спуск за ним, який закінчується крутим лівим поворотом.

Якщо вмієте — ріжте його максимально, тримає добре. Але якщо є хоч найменші сумніви у скілі, то непотрібно, бо будуть вас з кущів діставати.

Одразу за ним є пряма, по якій зазвичай розганяються перед важким підйомом, але пам’ятайте про глибоку яму рівно по центру цієї дороги.

Яма якась магічна, у 2018 її залатали, але вона вилізла знову!!!

88 км — підйом «Космос»

Найвеселіший підйом цьогорічної Київської Сотки — кілометр з середнім ґрадієнтом 6% та місцями до 9%. Його не можна брати нахрапом, лише потужна методична робота. Для новачків — немає нічого сороміцького у тому, щоб зайти його пішки, краще лишіть сили на останню частину шляху. Проте, як на мене, то їдеться він значно приємніше за Підгірці, значно рівніше.

Одразу за ним йде неймовірно швидкісний спуск з лісовою дорогою. Швидкості тут будуть під 60-70 км/год, і це одна з найяскравіших частин маршруту!

Проте пам’ятайте, що виїзді з лісу є 2 хоч і невеликі, проте лежачі поліцейські. Зтишуйте хід завчасно.

90 км

На перехресті зі світлофором (обережно, дорога так собі) у 2018 році ми їхали прямо, у сторону Хотова та виїзжали на тягун довжиною у 2 кілометри та ґрадієнтом 4%. Але там унило плюс треба було їхати через населений пункт зі світлофорами та лівим поворотом.

Тож цьогоріч ми повертаємо одразу ліворуч та рухаємось в сторону Віти Поштової. Тут приємна ділянка для тих, хто гарно їде рівняки, можна відскочити від втомлених колег.

93 км

Ось тут ще одна зміна маршруту 2019 року, яку ми змушені ввести через ремонт Одеської траси — гострий поворот у ліс на маршрут так званого Чабанського велокільця.

Дорогу тут полатали, тому великих ям немає. Але вдень, за рахунок контрастної світотіні покриття ви будете бачити ось так.

Дорога по лісу йде з помірним набором та ґрадієнтом 2-3%, в одному місці побачите 7-8% але не якось не відчувається, якщо чесно.

Далі виїзд на відкриту ділянку. Через метрів 600 буде лежачий поліцейський, але він наче не драматичний.

96 км

Ми виїзжаємо на заключні сегменти Сотки — дорога Хотів-Чабани та Одеська траса. З цього моменту спусків не буде, а будуть лише підйоми та рівні ділянки. Тут ви можете розкрити весь свій потенціал та значно поліпшити час за рахунок індивідуальних ходових якостей.

Сам поворот в Хотові сильно ямковий, тримайтесь лівої частини дороги та слідкуйте за вказівками поліції та маршалів.

Траса Хотів-Чабани має не зовсім ок узбіччя, не притискайтесь. Та пильнуйте транспорт, бо усього по одній смузі у кожен бік.

Цією трасою ми їдемо три кілометри та проїзжаємо Чабани. Адже мета Сотки ще і в популяризації велосипеду, тож проїзд через населений пункт ідеально вписується в цю концепцію. І дуже круто, коли тобі виснаженому на останніх кілометрах гонки кричать щось уболівальники, а діти на узбіччі дають «пятюньки» 🙂 А уболівальників в Чабанах буде багато!

99 км

Ми на Одеській трасі. Тупо натискаєте педальку усім, що ще лишилось. Бо до фінішу лічені хвилини!

Але не втрачайте пильності, відбійники зправа постійно звужуються, не впиляйтесь.

При в’їзді в Київ пролітаємо перший світлофор та готуємось зміщуватись праворуч, на бокову вулицю. За 100 метрів після повороту і буде стояти фінішна арка.

ТАК ЯК НА ФОТКАХ ВИЩЕ, ДОРОГА ВИГЛЯДАЛА МИНУЛОГО РОКУ. ЦЬОГОРІЧ НА ПОВОРОТІ Є ВЕЛИТЕНСЬКА ЯМА… Ми докладаємо усіх зусиль, щоб її залатали, але будьте обережні.

Також врахуйте, що фініш справді дуже близько до повороту, часу на додаткову боротьбу там не буде.

Після фінішу легенько докатуємось до парковки Магелану та насолоджуємось фінішною зоною з концертом, фудкортами, трансляцією та нагородженнями 🙂

Усім вдалої гонки! А я пішов інтервали катати, бо суперники сильні просто ппц 🙂

Реєстрація на Сотку: http://bit.ly/kyiv100
Розіграш велосипеда від Сотки та Decathlon: http://bit.ly/TRIBAN_KC 
Положення Сотки: velo100ka.kiev.ua/polozhennya/
Маршрут Сотки: velo100ka.kiev.ua/podiya-ta-format/marshrut/
Стати волонтером: Реєструйся тут


Як правильно готуватись та їхати Сотку

Зроблю тезове summary свого ж відео по темі.

Підготовка— накатати об’єм у 2-3 000 кілометрів за останні декілька місяців. Якщо цього немає, то їдьте повністю відкинувши якість амбіції з приводу часу та результату. Циферок красивих не побачите, а організм угробите.

Знати маршрут (хоча б прочитавши дану статтю). Особливо зверніть увагу на рельєф та точки гідрації (у кожного ця інфа буде в стартовому пакеті).

Не пересмалювати на підйомах. Бо лишите сили, а попереду ще кілометрів 60, а ноги пусті.

Безпека в групі важлива. Не вмієш — не лізь. Пробуйте знайти компанію собі по силах і їхати з ними.

Багато пийте! Ковток води кожні 10-15 хвилин. Не очікуйте на прихід спраги. Одна фляга для води, одна для ізотоніка з електролітами.

Їжа — натуралка (банани, фініки) або спортивне харчування (краще для гонки).

Спортхарч ОБОВ’ЯЗКОВО тестується на тренуваннях до самої гонки.

Ідеальна зв’язка — енергетичний батончик, 3-4 гелі ізотонічних, 1-2 гелів з кофеїном. Батончик дасть відчуття ситості, гелі дадуть енергію. По спортивному харчуванню рекомендую Science in Sport (SIS).

Їсти необхідно кожні 30-40 хвилин гонки! Розраховуйте кількість їжі завчасно.

Добавки — магній та аспаркам, почати пити за 3-4 днів до гонки. В день гонки можна взяти собі рідкий магній додатково.

Що брати з собою — камеру, латки та велоаптечку, бортувальні лопатки, насос, мультитул, телефон, шолом, окуляри, їжу, воду.

Враховуючи безкамерні покришки, я вожу з собою мінімум. Міні-мультитул, балон СО2, зовнішні латки для безкамерки, спортхарч та дві фляги по 750 мл.

Велокомп — дуже бажано для розуміння дистанції, пульсу та інших показників. Якщо є навігація, то добре. Немає, то й грець з ним, на Сотці хороша розмітка. Пульсометр надзвичайно бажано. І бажане розуміння тих цифр, які він показує.

Велосипед — обов’язково відвезти механіку на ТО та обкатати його після обслуговування. Нічого преед гонкою не крутимо та не змінюємо. Рекомендовані перевірені механіки та майстерні: Іван Швидко, Велоцентр Giant, Velobazar.

Сідло, шипи і посадку ми НЕ ЗМІНЮЄМО ПЕРЕД СОТКОЮ!

Ще раз відео 🙂

Побачимось на Київській Сотці!

Заметили в тексте ошибку? Выделите её и нажмите Ctrl+Enter.

Богдан Воеводин

Сооснователь Bike in City

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: