Карпатський збір 2019 — що нас очікує цьогоріч?

Про проблеми росту, вибору локації, загальній атмосфері та планах на майбутнє поговорили з організатором — Богданом Лозицьким, людиною яка напряму відповідає за існування LittleBigCycling.

1. Що таке Карпатський Збір? Як він задумувався, до якої мети ти хотів з ним прийти і чи прийшов взагалі?

Карпатський Збір (далі для зручності абревіатура КЗ) — це соціальний проект навколо шосейних велосипедів (на той момент), який народився абсолютно спонтанно чотири роки тому. Я просто створив подію на фейсбуці від імені LittleBigCycling із закликом приїхати усім охочим у Славське та катнути в околицях. Придумав маршрути, розповів в описі, як добиратися та де краще жити. Приїхало дев’ятнадцять людей з Києва, Харкова, Одеси та Львова. До речі, так склалося історично, що зі Львова на Збір завжди приїздить найменша кількість учасників. Взагалі на перший захід із знайомих мені людей прибуло дві, якщо не помиляюся, людини. Всіх решта бачив вперше. Але з багатьма, в результаті, тепер дуже добре товаришуємо і бачимося не тільки в рамках КЗ.

КЗ 2016-2017 років взагалі важко віднести до якоїсь категорії заходів. Це скоріше заклик “а давайте катнем, еге-ге-гей!”. Але після того, як на другий рік приїхало в два рази більше людей порівняно з першим, прийшло розуміння, що треба проект або розвивати, або кидати. По великому рахунку, таким принципом зі Збором керуюся і зараз — щоб щось працювало, треба рухатися вперед. Навіть в тому стані, в якому знаходиться захід в 2019-у році — це, на мій погляд, до 30% його потенціалу. Тому, починаючи з минулого, КЗ вже почав здобувати більш конкретну форму. З термінологією до сих пір трохи проблеми, але я наразі окреслюю його, як соціальний проект, спрямований на об’єднання української велокомуніті, з фокусом на шосе та гревел.

Я навмисно ніде не використовую слово чи приставку “спорт”. Збір — це, в першу чергу, про тусовку, яку об’єднують спільні інтереси. А у якому режимі кататися під час івенту на велосипеді (і чи кататися взагалі) кожен вирішує для себе сам. Навіть більше, я не наполягаю, щоб люди їздили основні маршрути і з цього року охоче ділюся підказками, куди ще можна поїхати не в рамках головної програми.

Фото в статті — Богдан Лозицький та Діма Блудов

Так званий “контент” — те, над чим зараз активно працюю я та партнери заходу. В цей термін вкладаємо не тільки маршрути та підтримку на них, але і презентацію велоаксесуарів, тест райди, спеціальні пропозиції. Але основною цінністю КЗ завжди була та є атмосфера, що панує вже три роки поспіль. Адепти самих перших заходів навіть переживали, що зі збільшенням людей та появою партнерів минулого року Збір втратить свою “теплу ламповість”. На щастя цього не відбулося — навіть з відносно великою кількістю учасників та присутністю комерційних брендів всі надзвичайно душевно провели час.

Окремо зазначу, що я не маю нічого проти “комерції”, а, навпаки, за неї, якщо вона не притягнута за вуха. У випадку з Veloplaneta, що зайшла в партнери минулого року, та її брендами — вони отримують дійсно унікальний захід, аудиторія якого поступово зростає та є прямим споживачем їх продукції; учасники КЗ отримують додатковий сервіс, безпеку та можливість спробувати те, що їм дійсно цікаво.

Окремо хочу поговорити про безпеку, оскільки це пріоритет номер один на КЗ. З одного боку, чудово усвідомлюю, що, у випадку позаштатної ситуації, юридично не несу жодної відповідальності за здоров’я людей, що приїжджають. З другого, я все таки ініціатор заходу, велосипед інколи це боляче або навіть травми, тому цей момент був основним, щоб на КЗ з’явилася машина супроводу. Минулого року вона була одна, цього вдалося збільшити їх кількість до трьох завдяки підтримці готелю Вежа Ведмежа. Це дозволить прикрити різні по силам групи, більш оперативно зреагувати у випадку надзвичайної ситуації чи травми. Славська селищна рада пообіцяла допомогти з інформуванням медиків та поліції регіону, щоб вони були, як мінімум, в курсі наших маршрутів та готові допомогти при необхідності. Якщо наступного року ресурс дозволить ще більше посилити цей аспект — він обов’язково буде посилений.

2. Перші два роки КЗ проходив у Славську, минулого року переїхав в Буковель, тепер знову повертається у Славське. Чому так?

Два роки поспіль катати одні і ті самі маршрути — не дуже. А локація де можна катнути шосейником по хорошим дорогам, з гарними краєвидами, ще й декілька днів, у наших Карпатах все ще не так багато. Тому було прийнято рішення про переїзд в Буковель. Цей курорт має як свої плюси, так і мінуси. Плюси: природа та асфальтовані дороги з, напевно, найкрутішими градієнтами в Україні. Мінуси: реальних маршрутів менше, ніж навколо Славська, наполовину неробоча інфраструктура курорту в серпні. Але головний недолік Буковелю — дуже незручна транспортна логістика. По приблизним оцінкам із-за неї на Збір минулого року не доїхало 20-30 людей. Славське в цьому дуже виграє, адже є прямі потяги з усіх великих міст України та набагато простіше добратися на машині. Також навколо селища виявилися чудові гравійні дороги. Це важливо, адже з 2019-го року на КЗ зявилися опційні маршрути під гревел байки. Це все ще нова тема і для мене, але гравійники в природному середовищі — дійсно дуже весело. Хоч і поглядав на них з 2015-го року, мав певний скептицизм щодо їх практичного застосування в українських реаліях. На щастя, минуло року Cannondale Ukraine привіз на Збір Slate. Я спробував, зрозумів наскільки це фаново і що в нас реально є на них де катати — і вже через три місяці зробив передзамовлення на власний гревел байк.

Ще одним важливим фактором переїзду в Славське — підтримка місцевої адміністрації. Для Буковелю ми занадто малі з точки зору фінансового потоку. Для Славська вже не дуже. До того ж місцевий голова, Володимир Бега, активно розвиває туристичний потенціал району і, охоче вірю, дивиться не тільки на сьогодні, але і в завтрашній день. Сьогодні КЗ — це близько сто людей, кожен з яких залишить у Славську за чотири дні в середньому від 2500-3000 грн кожен. До того ж поїздка на Збір може стати поштовхом для багатьох відвідувати Славське та Карпати частіше. Дуже здивувався, коли минулого року декілька учасників зізналися, що в українських Карпатах вперше і навіть не уявляли, як тут гарно. Повторюся, КЗ росте, і з ним росте віддача для партнерів заходу, завдяки яким ми маємо можливість рости швидше. Процес, від якого всі у виграші.

3. Карпатський Збір — задумувався, як комерційний захід чи це більше благодійне або ідейне починання?

В перший рік — це точно було виключно ідейне починання. По великому рахунку, ідейним воно залишилося і зараз, з тою лише різницею, що зараз КЗ має конкретний вектор руху. Рано чи пізно він має стати комерційно успішним. Тому що сьогодні його організація займає набагато більше часу, ніж необхідно на створення події в фейсбук. Щоб проект міг розвиватися далі необхідні ресурси. Останні два роки я інвестую у нього власні кошти — це невеликі суми, які покривають роботу дизайнерів афіші. Але дуже багато часу віднімає комунікація в інтернеті, перемовини з партнерами, розвідка маршрутів, відповіді на запитання учасників. На самому Зборі мені ще треба встигнути слідкувати за тим, що відбувається, фотографувати. Такий об’єм обов’язків досить ресурсозатратний. Поки в мене є можливість працювати в такому форматі — працюю. Але так точно не може відбуватися вічно.

Банальна ситуація, коли змістяться пріоритети і треба буде більше часу витрачати на основну роботу, мотивація займатися дотаційним проектом відразу впаде. Мені вже важко самому справлятися з таким об’ємом. Фізично неможливо одному слідкувати за більше ніж сотнею людей, які рухаються паралельно по різних маршрутах. Відповідно необхідно наймати додаткових координаторів. Звичайно, основну кількість питань у тій чи іншій формі закривають партнери, але з ростом заходу цього ресурсу теж може не вистачити в повному обсязі. Тому я розглядаю можливі методи монетизації КЗ, але вважаю, що основною умовою має бути відкритість Збору. Тому ніяких обов’язкових внесків та насильної реєстрації не вводиться. Кожен бажаючий має можливість приїхати на захід сам чи з друзями, родиною та гарно провести час. Це те, про що Карпатський Збір і те, за що його полюбили люди.

Взагалі вважаю, що будь-який витрачений людиною час має бути компенсований так чи інакше. І мені би дуже хотілося, щоб велозаходи в Україні почали приносити їх організаторам достойну винагороду. Це мотивує рухатися далі, дозволяє інвестувати в розвиток, від чого виграють, в першу чергу, учасники таких подій. Якщо ви думаєте, що організатори усіляких соток, веломарафонів та гонок добре заробляють на них, поспішу вас розстроїти. Там є якісь гроші, але це не ті суми, про які можна говорити серйозно. Навіть Київську Сотку поки важко назвати комерційно успішним проектом. Хоча мені імпонує підхід Сергія Харчука — маю надію, що цього року його та команду Київської Сотки настигне достойна винагорода за всі прикладенні зусилля.

4. Ти багато часу приділяєш візуальній частині — запрошуєш на Збір професійних фотографів, сам знімаєш. Фотографії важлива частина хорошої покатушки? 

Важлива частина хорошої покатушки — компанія. І тоді не важливо є фотографії чи ні, хороша погода чи не дуже і таке інше. Просто так склалося, що фотографія моє хобі, також це хороший бонус для учасників КЗ, партнерів, самого заходу. Ми маємо мати можливість показати, що у нас досить непогано, а ми живемо в епоху, коли візуальний контент сприймається найкраще. Звідси і поява Діми Блудова, як фотографа Збору починаючи з минулого. Мені було важливо, щоб людина була в велотемі — такий фотограф краще передасть атмосферу. Діма якраз наша людина і, вважаю, сам один проробив фантастичну роботу минулого року. Тому вибір кому фотографувати цього року навіть не стояв. Принаймні поки КЗ може дозволити собі не більше одного фотографа.

5. На твою думку, для чого потрібен шосейний велосипед? Гонки чи подорожі?

Це вже кожен вирішує для себе сам. Головне, щоб процес чи результат приносив людині задоволення. Взагалі не дуже розумію навіщо вішати якісь ярлики? От чесно вважаю, що все по своєму добре: шосе, гревел, мтб (навіть крос-кантрі), фетбайки, турінги; гонки, не гонки. Навіщо себе обмежувати. В кінці кінців, можна поєднувати різні дисципліни.

6.Тоді піднімемо питання “поліції стилю”. Тому що, якщо ти викладаєш в фейсбук чи інстаграм фото велосипеду чи себе в формі, через деякий час може прийти Богдан Лозицький та розповісти, що на цій фотографії не так.

Це все більше на рівні мемів, тим паче такі ремарки кидаю виключно в сторону знайомих людей. Велокультура має певні свої традиції та правила. Навіть я не слідую абсолютно всім, а поступаю так, як зручно мені. І вважаю, що всі теж мають, в першу чергу, робити, як краще їм. Звичайно поки це не починає конфліктувати з інтересами інших людей. Але ноги все ж бажано голити, а шкарпетки носити правильної довжини.

8. Твоя думка, як організатора велозаходів. Яким чином новачків затягувати у цю всю велоісторію?

Чим більше буде організаторів, різноманітних заходів, здорової, підкреслюю, здорової конкуренції, клубів, команд, тим більша ймовірність того, що людина зацікавится велотематикою на рівні трохи більше ніж персуванння по місту та героїчного подолання %cityname% сотки раз на рік. Має бути певне інформаційне поле. І, відверто кажучи, за останні роки дуже багато зроблено у напрямку популяризації того ж шосе. Так, нам ще далеко до тої масовості, яка є Європі, але там ця культура культивувалася десятиліттями, а в нас вона все ще більше на рівні ідеї. Відсутні нормальні державні програми розвитку велокультури. Заслужено відсторонений на днях від своєї посади президент ФВСУ, Башенко, взагалі вважав, що все, що не спорт — другий сорт. Міністерство молоді та спорту замість того, щоб перенаправити фінансування на нормальні організації та людей, які дійсно живуть вело, котрий рік мовчки закриває очі на те, що твориться в лавах ФВСУ та її регіональних осередках. Якби не поточний скандал з Соловей, який вийшов назовні виключно завдяки аматорам та активістам, ситуація такою би і залишалася.

Хоча, я до кінця не впевнений, що нас у цьому полі чекають великі зміни. Тому все залежить тільки від тих людей, що дійсно хочуть щось робити та робити це добре. Такі приклади є. Львівський клуб Makeba, який втягує саме новачків, київські Echelon та Cadence90, одеська Palmira, яка постійно у всіх перед очима. Ті ж УАТ, столична гревел/байкпакінг-тусовка, багато інших. Щось відбувається і з кожним роком цього “щось” все більше у різних напрямках. Хотілося б ще, щоб велобренди приймали більш активну участь в розвитку велокультури, тому що поки з цим у нас не дуже. Окрім Veloplaneta так нікого відразу і не пригадаєш, хто би робив щось більше, ніж просто продаж велосипедів та аксесуарів. Я зараз говорю не про спонсорство заходів, а саме про створення медійного поля. Ну і менше снобізму та міряння ЧСВ. Хоча це загальна проблема українського соціуму. Не можу сказати, що вона має відношення тільки до велонапрямку. Просто спокійно поясніть новачкам і просто людям, які чимось цікавляться як, правильно, краще і чому їздити в формі команди протуру — зашквар 😉

______________________________

FAQ по Карпатському Збору 2019 http://bit.ly/K32019FAQ

Подія Карпатський Збір 2019 в FB https://www.facebook.com/events/1920038454964611/

FB LittleBigCycling https://www.facebook.com/LittleBigCycling

INSTA LittleBigCycling https://www.instagram.com/littlebigcycling/