Конфлікт інтересів — якою має бути Федерація велоспорту в Києві

Один з найвпливовіших в Європі спортивних діячів, нині президент Міжнародного союзу велосипедистів, Давід Лаппартіен починав кар’єру президентом невеликого провінційного велоклубу, згодом йому довірили стати членом правління Французької велосипедної федерації, а з 2009 року його кандидатура на пост президента ФВФ була підтримана абсолютною більшістю голосів. Більше того, вже в 2013 році на виборах до Європейської федерації велосипедистів більшість також проголосувала за Лаппартіена. Його успіх багато в чому зумовлювався неабиякими особистими якостями та вмінням спілкуватися з людьми, об’єднувати для досягнення спільних цілей, переконувати опонентів та знаходити опору в прихильниках. Зайнявши пост президента UCI в 2017 році, одним з головних принципів розвитку велоспорту Давід Лаппартіен проголосив поширення компетенцій та граней велосипедизму в житті людства. Грандіозний розмах ідеї має цілком конкретні кроки, з якими можна ознайомитись за посиланням.

Так, цілком очевидна істина, що велоспорт вищих досягнень неможливий та повністю позбавлений сенсу без мільйонів (ні, не долларів, хоча вони теж потрібні) людей, які можуть співпереживати, підтримувати та реалізовувати свої інтенції завдяки участі у велоперегонах будь-якої форми та ступеню, лежить на поверхні. Чим більше людей — тим більше гонок, чим більше гонок — тим вищий рівень, чим вищий рівень — тим більший до них інтерес, чим більший інтерес — тим ще більше людей… Все просто, починати треба з того, що об’єднувати людей, які люблять велоспорт. Втім, завжди знайдуться аргументи проти, особливо коли це руйнує роками вибудувані схеми розпилів бюджетних коштів…

Чи міг би собі дозволити таке (і не тільки таке…) спілкування Давід Лаппартіен відносно учасників Тур де Франс чи Гран-прі Марсельєзи? Чи міг би купувати за державні кошти сумнівні “велосипеди з Італії” через фірму дружини? Поносити французьку національну збірну, Міністерство молоді та спорту Франції, Департамент молоді та спорту Парижу, міські велоклуби та директорів спортивних баз? Створювати імідж клоуна та хизуватися цим? Ні, навряд. По-перше, тому що в цивілізованому світі так не прийнято, а по-друге, тому що французький велоспорт давно вже міцно став на ноги і виніс би такого бідуна вперед ногами — це достатньо вагомий нюанс, погодьтесь. І як Франція починається з Парижу, так і Україна має починатися з Києва, де вже сформувалась достатньо сильна і організована спільнота людей, які можуть стати на захист здорового глузду та велосипедного спорту.

Так, після скандальних подій 2017 року велосипедна спільнота Києва взяла курс на боротьбу із зухвалим розкраданням міського бюджету, що мало місце під гаслами “розвитку велоспорту”. Стало очевидно, що списування десятків і сотень тисяч гривень на гонки в Голосіївському лісі, катастрофічний відток спортсменів на всіх рівнях, липові списки і т.д. — це зовсім не те, чого очікують спортсмени і потребують кияни за свої ж гроші. До того часу саме тільки слово “федерація” вже встигло набути настільки негативного значення у велосипедній спільноті столиці, що навіть зараз можна зустріти скептиків, які наведуть достатньо аргументів чому краще триматись подалі від всяких “федерацій”. Така репутація закріпилась завдяки діям та бездіяльності керівництва ФВСУ та повністю залежної від неї КМФВС, що була створена в 2011 році з єдиною ціллю — отримувати гроші на фінансування приватної гонки під назвою Рейс Горизонт Парк. Звісно, апетит приходить в процесі й діяльність та вплив на освоєння бюджетних коштів цих двох організацій та їх очільників ще необхідно буде належним чином оцінити…

Саме ж слово “федерація” є нейтральним і передбачає наявність структури, яка об’єднує на вищому рівні групу незалежних осіб чи організацій, які делегують частину своєї незалежності та ресурсів заради спільного блага та спільного управління на демократичних засадах. Так, шляхом чесних виборів, а не закритих зібрань, участі та представництва суб’єкти федерації (об’єднання спортсменів і тренерів, велоклуби, товариства, асоціації, тощо) вирішують свої стратегічні завдання. Зокрема історично спортивні федерації утворювались з невеликих клубів та більших об’єднань з метою створення єдиних правил та вирішення конфліктних ситуацій в цивілізований спосіб. Саме в можливості врахувати різні інтереси, а не в накопиченні надмірної влади та ресурсів для самозбагачення і полягає суть федеративного об’єднання.

Федерація велоспорту — це громадська організація, яка несе відповідальність за координацію зусиль тих, хто прагне розвитку велосипедного спорту. Зауважте, не державна структура і не приватне підприємство, а саме громадська організація, створена громадянами для реалізації своїх прав в межах чинного правового поля. Громадська організація, яка формулює єдині правила для всіх та забезпечує спільний інтерес, завдяки підтримці індивідуальних ініціатив та обмеженню надмірностей.

Якщо подивитись на розвиток Федерації велосипедного спорту України з віддаленої перспективи, то складається враження, що зараз у неї не найкращі часи: постійні конфлікти, скандали та звинувачення в бездіяльності та корупції супроводжують ФВСУ щонайменше впродовж останнього десятиліття. Значні сподівання на зміни в українському велоспорті пов’язували з приходом “людини-господарника”, тоді ще не скандально відомого афериста, а молодого й перспективного бізнесмена, сина шанованих батьків Олександра Башенко. На жаль, не склалось. Жодна з передвиборчих обіцянок не була виконана після призначення О. Башенка Президентом ФВСУ. Не секрет, що підписаний ще попередником Борисом Івановим Договір про співпрацю з Міністерством молоді та спорту містив чотири важливих пункти, а саме визнавав статус спортивної всеукраїнської федерації за умови розробки та затвердження до кінця 2014 року: програми розвитку велоспорту, всеукраїнських правил проведення змагань з велоспорту, навчальних програм для ДЮСШ та ШВСМ. Жоден з цих ключових стратегічних документів ми не знайдемо ні на сайті ФВСУ ні на офіційному сайті Міністерства — не тому що вони засекречені та є державною таємницею, а тому що їх банально немає в природі. Відсутність програми дій та будь-яких перспектив на найближчі роки, неефективні процеси прийняття рішень за закритими дверима, маніпуляції зі Статутом та зневажливе ставлення до спортсменів і тренерів швидко розвіяли сподівання на реальні реформи, а наявність кишенькової PR служби та дріб’язкових подачок за лояльність допомогли створити ілюзію, що “все під контролем”. Так, подібно хронічний алкоголік може одягнути костюм і ходити на роботу, але вже ввечері ми побачимо його в товаристві все тих же “старих друзів”.

Хтось міг би зауважити, що проблема в персоналіях, які не достатньо компетентні чи талановиті, що “чиновники заважають нам працювати” або “нема грошей”, але насправді проблема системна і її вирішення потребує нашої з вами безпосередньої участі. Звісно, новий президент би міг значно полегшити процес розвитку Федерації велоспорту України, але не схоже, щоб для цього були передумови, тому місцеві Федерації повинні проявити свою суб’єктність та діяти відповідно до вимог часу. Якщо звісно не хочуть, щоб за них приймали рішення люди з сумнівною репутацією та обмеженими розумовими здібностями.

Так, майже в кожній області України та окремо в деяких містах є незалежні громадські організації, які часто мають в своїх назвах та статутах слова “федерація” та “велоспорт”, а часто навіть саме тим і займаються, що об’єднують та представляють людей чия діяльність з велоспортом пов’язана. В деяких випадках може бути і дві, і три таких організації — все залежить від місцевої специфіки та особливостей побудови взаємовідносин між людьми, а також сталості та рівню розвитку велосипедної споільноти. Це не лише безпосередньо спортсмени і спортсменки, але часто їх батьки та друзі, тренери та судді, організатори та спонсори змагань, широка група підтримки та фанатів велоспорту.

На початку минулого 2018 року відбулись чергові збори Федерації велосипедного спорту Києва — організації, що була відновлена в 2016 році колишніми та діючими спортсменами, тренерами й активістами, які виступили проти грабіжницьких намірів ФВСУ та КМФВС по дерибану бюджетних коштів. На цих зборах 27 січня учасники поставили собі за мету об’єднати якомога більшу кількість організаторів змагань, тренерів, спортсменів всіх рівнів та провести низку міських, всеукраїнських та міжнародних змагань, залучаючи до цього якомога більше учасників. При цьому не допустити таких ситуацій, як закупівля “стрічки” за 70 000 грн чи псевдобудівництво велотрас, чи інших спроб відмивання бюджетних коштів. Як відомо всім хто в темі — ця задача вдалась, в Києві було проведено насичений велосезон, а завдяки економічному підходу до використання бюджетних коштів, залученню партнерів та спонсорів, підтримці аматорських змагань та велосипедних клубів вдалось відновити довіру людей та об’єднати активних учасників велосипедного життя. Активну роботу оцінили і в Київській міській державній адміністрації — Департамент молоді та спорту підписав договір про співпрацю терміном на 5 років, яким надав ФВК виключне право займатися проведенням офіційних змагань в місті та безпосередньо впливати на політику розвитку велоспорту.

Завдяки новим підходам та новим обличчям таку федерацію “здорових людей” назвали Новою — сторінка в ФБ все ще нагадує про це. Окрім безпосередньо організації та проведення змагань з різних видів велоспорту, членами Федерації велоспорту Києва було проведено декілька суддівських семінарів для залучення та навчання молодих суддів, а також велосипедних виставок, майстер-класів та інших заходів з метою популяризації велоспорту та велосипедної культури у всіх її проявах. Принципи взаємної поваги, відповідального управління, офіційного представництва та масового велоспорту стали основоположними в тому, щоб об’єднувати людей, а не розділяти. Звісно, такі підходи викликали різну реакцію, але головне — результат було досягнуто і в Києві буквально за рік з’явилась організація що здатна бути відкритою і представляти інтереси людей (спортсменів, тренерів, суддів, організаторів та просто фанатів велоспорту), а не вузької групи зацікавлених осіб.

В чому ж джерело конфлікту? А в тому, що така діяльність і принципова позиція унеможливлює розкрадання бюджетних коштів. Не підпише Ігор Хижняк, при всій своїй доброті, документи на проведення велогонки, на якій родичі або друзі Олександра Башенка (чи інших “меценатів”) можуть декілька мільйонів покласти собі в сумку з міського бюджету. Всі гроші, які були зібрані з міських податків на велоспорт — мають піти на реальну інфраструктуру та підготовку учасників змагань, а не сумнівними схемами осідати в кишенях кількох сімей ткаченків, башенків та інших.

Так, це конфлікт інтересів — між повноцінним, а не штучним розвитком велоспорту, справжньою підтримкою та створенням умов для людських велоклубів, для дитячо-юнацьких шкіл, для організаторів змагань та проведенням кількох другосортних міжнародних гонок за рік за кошти міського бюджету по завищених розцінках. Це також глибокий конфлікт світоглядів — між відкритою сучасною організацією, яка пропонує чіткий та зрозумілий шлях розвитку велоспорту знизу вверх та обмеженим штучним утворенням, яке існує тільки на паперах.

Федерація велоспорту Києва має і надалі об’єднувати та організовувати людей, які люблять велоспорт і справді живуть ним, а не прикриваються чужими досягненнями спортсменів і тренерів заради банальної наживи та самолюбства.

* Станом на початок 2019 року за інформацією з відкритих джерел.
** Питання про легітимність керівництва КМФВС неодноразово викликало сумніви у зв’язку з підробкою підписів та порушенням законодавства.

Отже, що можна зробити, для того щоб зміцнити київський велоспорт та захистити свої, а не чужі інтереси? Кожен має проголосувати своїм розумом і своїм гаманцем підтримати той напрямок, який вважає правильним. Наявність сильної та незалежної організації велосипедистів — запорука подолання конфліктів та об’єднання людей, чиї інтереси пов’язані з велоспортом. Критикуєш — пропонуй. Так, можна безкінечно довго сподіватись, що якийсь “президент_порішає” (с), спостерігати зі сторони за абсурдною стагнацією старої неефективної системи яку зараз уособлює керівництво ФВСУ (чи створена ними ж КМФВС), або твердо заявити, що настав уже наш час виходити на наступний рівень:

1. Продовження системної роботи та побудова представництва на основі сплати членських внесків
2. Відповідальність за досягнення публічно озвучених і прийнятих цілей
3. Впровадження централізованої та доступної системи страхування та медогляду
4. Розвиток велоклубів та залучення приватних спонсорів
5. Забезпечення фінансуванням реальних організаторів змагань та спортивних організацій (ДЮСШ, ШВСМ, велоклубів), а не підставних ФОПів
6. Об’єднання наявних ресурсів та можливостей для розвитку масового, дитячо-юнацького, резервного та спорту вищих досягнень, а не спроби їх штучно розділяти

Федерація велоспорту Києва вже зарекомендувала себе організацією відкритої для людей. Зміни, які відбулися за рік показують, що напрямок вибраний правильно, а наші Даніелі Лаппартієни можуть об’єднувати однодумців нічим не гірше своїх французьких колег! Підтримуй, долучайся.