Командне переслідування

Командне переслідування схоже заправилами до індивідуального. Однак тут у заїзді бере участь 2 команди з 3 роверистів. На традиційних змаганнях команди мають по 4 гонщика, але на любительських змаганнях часто буває по 3. Традиційно, дистанція — 4 км (16 кіл) у чоловіків і 3 км (12 кіл) у жінок.

Кваліфікацією до цієї гонки буде командний спринт. За результатами нього, буде відібрано 4 команди з найкращим часом, які розіграють між собою фінал у командному переслідуванні.

Дві команди стартують з протилежних сторін треку. Лінії старту (червоні) розташовані посередині прямої ділянки кола, ця ж лінія є і фінішною. Так само як і в командному спринті, гонку потрібно їхати пелотоном, але різниця в тому, що до фінішу мають прийти всі 3 учасники.

Хоча всі дисципліни на треку вимагають хорошої техніки їзди і маневрів, командне переслідування має особливі вимоги. Особливо це стосується їзди з мінімальною відстанню один за одним. Усі в переслідуванні намагаються зменшити опір повітря і зберегти цінну енергію сидячи на колесі попереду їдучого колеги. Роверисти в команді їдуть зі змінами. Коли лідер відпрацював свою зміну, він виїжджає вверх на віражі, тим самим гасячи свою швидкість, пропускає пелотон під собою і пристроюється позаду використовуючи використовуючи ухил віража, щоб надолужити швидкість з найменшими зусиллями. Такі зміни на віражах — це справжнє видовище. Роверисти на тренуваннях наполегливо відпрацьовують їх, щоб потім на змаганнях було все чітко. Якщо роверист змазав зміну, то він витратить сили, щоб наздогнати пелотон і пристроїтися за ним.

Якогось особливого правила порядку давання змін на дистанції немає. Кожна команда заздалегідь обумовлює між собою найзручнішу періодичність. Головне робити їх на віражі, робити це швидко і триматись якомога ближче один до одного, щоб економити енергію знаходячись у повітряному мішку. Найчастіше зміни робляться кожні пів кола. Таким чином команда грамотно розподіляє енергію усіх учасників по дистанції і це дає можливість подолати відстань набагато швидше, ніж цю дистанцію їхав би кожен спортсмен окремо.

Також, потрібно пам’ятати, що чорна лінія на треку, це найкоротший шлях по колу. Чим вище ви їдете від неї, тим довшу дистанцію проїжджаєте. Піднявшись всього на 1 метр, ви подовжуєте дистанцію кола на відстань близько 5 метрів, а це є не дуже добре коли їдеш 15 кіл. На такій дистанції це майже третина кола переваги команди суперника.

Дух змагань і мотивацію суворо педалювати підбадьорює ще той момент, що з протилежної сторони кола їде команда суперник. Обидві команди намагаються наздогнати, або ж утекти утекти одна від одної. Команда, яка першою перетне свій фініш — перемагає. Інший спосіб перемогти — це наздогнати команду суперника. Якщо ваш третій гонщик наздогнав першого гонщика іншої команди — це перемога.

Отже: технічність, швидкість, темп, витривалість і, понад усе, командна робота — це запорука результату у командному переслідуванні. Помилка дорого коштує. Зазвичай шосейні роверисти, добре виступають у такій дисципліні, оскільки вони вміють їздити злагоджено у групі зі змінами на шосе, тримаючи високий темп на значних відстанях. Не забудьте відпрацювати свої навики і показати що ви справжня команда!