Як ефективно їхати велокрос: посадка, налаштування

На просторах інтернету можна знайти багато контенту про налаштування ровера та особливості техніки велокросу. Але краще один раз перекласти українською, ніж дивитись відео на неправославній англійській мові та вчитися по картинках. Тож до вашої уваги матеріал про те як не облажатись на кросовій гонці.

Ітак. Почнемо з налаштування ровера та його відмінностей від шосейної посадки:

По-перше: це біль, коли я бачу на змаганнях типову для шосе посадку з задратим седлом та 140-м виносом на якій незручно ні стрибати, ні повертати.

Тому краще, що ви можете зробити для себе та велокросу, це поставити коротку посадку, зсунувши сідло.  До того ж на зсунутому вперед сідлі легше штурмувати круті торчі (знаю одну трасу в Києві де такий є). Тож перше, що потрібно зробити – це зсунути сідло на приблизно один сантиметр вперед.

Також не варто залишати 120+ винос, особливо якщо кермо з довгим райзером та ручками. Тягнутися до гальмівних ручок на слизькому повороті під 180 градусів буде некомфортно та мінімум ефективно.

По-друге: опустити сідло на 0,5-1.0 см. Пропозиція спірна, але багатьом такий оффроудний фокус підходить. Коли спробуєте з опущеним седлом проїхати по тряскій ділянці, ви зрозумієте про що я. І як бонус кермувати в такому положені зручніше та ефективніше.

По-третє: тиск. Памятаю, як 10 років тому маючи лише шосейний досвід я напомпував по 4 атмосфери в кантрійний байк. Катаючись по асфальту я не розумів чому всі ці «розумники» рекомендують стравити тиск до адекватного. Тоді я готувався до своєї першої кантрі гонки – «Дубки» і на прикатці після спуску до струмочка (ifyouknow, whatImean), я зрозумів, що ці всі люди мали на увазі. Зараз навіть для кросового ровера качаю 2.1/2.5 атм (-/+) при своїх 70 кг.

З таким тиском ви маєте кращий накат, краще зчеплення та ровера, що не намагається вас викинути із сідла після першого стику плит. Але такий вибір має недоліки: перший – гірший накат на твердих, гладких поверхнях, а найголовніше — ризик пробити камеру (якщо ви старовір, та досі користуєтесь камерними покришками) підвищується в рази. Треба бути дуже акуратним під час гонки, щоб не отримати прокол, тому під час огляду траси відмітьте для себе небезпечні ділянки.

Четверте – педарача. Як і в мтб попереду достатньо однієї зірки, особливо у столітті 12-швидкісних трансмісій (36-42 зірка). В кросі діапазон швидкостей менший, аніж у шосе і до того ж немає занадто довгих рівнинних ділянок, де вам потрібно буде плавність перемикання в один зуб (позаду) та великої зірки. Проте тут варто подбати про якість брудовідведення, якщо раптом доведеться їхати велокрос по бруду. Залипання ланцюга зіпсує весь фан.

В кросі немає довжелезних багатохвилинних підйомів, тому 42-гі та 51-ші зірки тут непотрібні, достатньо касети 11-36 або аналог SRAM, чи 12-27 – якщо попереду дабл.

І не забувайте про правильний вибір передачі. Тут діє правило бруківки – потрібно весь час їхати в сідлі та обирати трохи більшу передачу, ніж на шосе – це забезпечить зчеплення, керування. Також чим швидше ти їдеш, тим легше. Лікті мають бути напівзігнуті, торс розслаблений. Фокусуйтеся не на перешкодах, що на шляху, а на більш гладкій та чистій траєкторії.

В цілому у порівнянні з шосе або з мтб важко сказати до чого крос ближче. Він має риси мтб – скіл та короткоінтервальна робота, та шосе – велосипед та більш рівнинний рельєф порівняно з трасами кантрі і тактика групових перегонів.

Але є, те єдине, що відрізняє велокрос від інших велосипедних дисциплін. Важко собі уявити цю дисципліну без подолання перешкод або бігу. Тому їздити велокрос без вміння швидко та безпечно застрибувати — це витрачати зайві 5-10 сек на коло (0,5-1 хв за годинну гонку). Про це також буде розповідь, але трохи згодом.

Продуктивних тренувань та кайфових стартів!

Велокрос у кожну хату! 🙂

А тим часом триває реєстрація на крутезну велокросову гонку в Києві!