Історії #Закрутка_по_вінницьки

Постер

#Закрутка_по_вінницьки — хоч і юний, та водночас дуже фановий марафон. Історія його створення — цікава і захоплююча. Та мало хто її знає. Ми вирішили виправити цю прикрість і розповісти, як і з чого починалась весела, позитивна та спортивна закрутка!

Розпочнемо з постера та лого. Повідаю цю історію я — Олександр Царевський  (більш відомий вам як імпозантний мужчина з котиком та один з організаторів цього геволту) та Євген Гутнік (добре знаний завдяки запальним та стьобним ілюстраціям до наших вело-івентів).

Спочатку було слово лого. Ідея з лого з’явилась після того, як ми з Максом Дендеруком зрозуміли, що фанова покатенька на закриття сезону набирає масштабів та переростає в дещо більше. Спочатку ми намалювали лого на листочці в клітинку. Звичайному такому листочку, зі шкільного зошита. Глянувши на той “Остап Бендер стайл” трохи посміялись і показали задум Руслану Левчуку.

Руслан сміявся довше. До кольок у животі. Але таки перетворив той мінімалізм у яскравий образ, який ви можете споглядати нижче.

Трошки офігєв від результату і надихнувшись логотипом, ми про постер….це саме….якось забули….взагалі….. Молоді-гарячі, без досвіду організації змагальних івентів (ну як: те як люди роблять — бачили, працювали під “чутливим керівництвом”, а от, щоб самостійно….). Банально за-бу-ли…. І тут доля нам посміхнулась….посмішкою Сергія Кириленко. Він тихенько запиляв постер і урочисто вислав його нам на електрону пошту.

Постер — яскравий приклад аскетичного практицизму: тут тобі і роадбук, і розклад марафону і партнер. Нашій радості не було меж.

Переживши (радісно) нульовий марафон почали думати, як то робити перший, офіційний. Питання постеру не те, що б було ключовим. Але воно стояло… І стояло, холєра, доволі гостро. І тут — знову посмішка долі! Фортуна зглянулась над нашими потугами, чи то Боженька вирішив, що ми були хорошими хлопчиками (в дитинстві, між яслами і молодшою групою дит.садка) і послав нам Євгена Гутніка.

Женя подивився на нас, як на дітей малих, і сказав :

— Вам потрібен образ!

— Еммммм…. Харизматичний? — перепитали ми, радіючи, що добрали таке розумне слово.

— А хай буде харизматичний.

Після цих слів Женя заглибився у роботу всіма своїми олівцями-фарбами, іншим софтом, назву якого нам важко вимовляти, а не художникам — розуміти,  та обмеженим часом дорослої зайнятої людини.

Отже, Женя:

Тоді ми вирішили почати із хлопчика. І вигадуючи образ, я уявляв вінницьку велотусовку — велику і дружню, де усі готові підтримати, порадіти й порадити один одному та й взагалі —  гуртом вирішити геть все. Саме під час відпрацювання варіантів на ескізах поволі виник збірний образ “свого в дошку” хлопця. Цей велогерой і сусідську кицьку із дерева зніме, і колежанці роверчик чи мікрохвильовку відремонтує, і настрій всім навкруги підніме — причому неодмінно до рівня міських мемів. Водночас він “супермен-вікінг” та мен-хоч-куди на всіх без винятку велозмаганнях. Повірте, такі завжди знайдуться у вашому місті.  Ну як, вже впізнаєте?

Так і народився образ “Закрутки”, а згодом і фірмовий стиль веломарафону зразка 2016-го року. Афіші, бейджі, магніти та наліпки із ним роз’їхалися в наплічниках учасників осіннього веломарафону по всій Україні. Спортсменам сподобалася візуалізація заходу, а мені було приємно, як сприйняли мого джентльмена. Чи то справжній джентльмен був на травневому “Велодні”? Отже, супермен суперменом, але на наступний рік люди просили щось менш мачистське.

Ремарка від організаторів: спершу стосовно нашого бороданя теж точилися суперечки. А чому бородань? А чому такий накачаний? Чому зневажлива посмішка Ржевського? І мало хто помічав задній фон. А там, повірте, таке розмаїття образів!  М-м-м, кожен можна на окремий постер:)

Тим не менше, на другу офіційну версію “Закрутки” від чоловічих образів вирішили відійти. І підійти до жіночого. Але якого? Женя, порадь щось естетичне.

Знову Женя:

Саме так з командою ми і планували.  І вже після серії велоівентів з’явився новий герой “Закрутки по-Вінницьки-2017”. Точніше — героїня. Дуже хотілося відійти від попереднього образу хвалькуватого героя-гусара.

Допомагала вдосконалити ескізи моя дружина. Вона ж виступила і музою, і моделлю, і арт-критиком із (зацікавленої) жіночої сторони. Так з’явилася Настуня — витончена, тендітна, трішечки сором’язлива і водночас впевнена в своїх силах. Таку панянку ви майже кожного дня можете зустріти чи то в транспорті по дорозі на роботу, чи то  на заняттях йогою, чи то зосереджено-мовчазною, що комплектує армійські аптечки у різнобарвній волонтерській тусовці (наче півжиття цим займалася!). Словом, людяна вона.

#дарагая_редакція прискіпливо дивилась на результат роботи. Народ в основному вважав, що образ занадто мультяшний.  І чого не в спеціалізованій велоформі? Тим не менше, вислухавши аргументи Євгена (не так барвисто, як вище, але дуууже зрозуміло) і отримавши бонусом шикарне шрифтове рішення напису,  вирішили: беремо в роботу. Тим паче фон малюнку співпадав (мірікл!!!) із фоном номерків минулого року.

Перед тим, як робити анонс, ілюстрацію побачило близько сотні людей — така собі фокус -група із партнерів марафону, керівників та співробітників веломагазинів, художників, журналістів, фотографів, організаторів з інших міст, друзів велосипедистів. І — жодного негативу.

Тож — анонс.  Позитив, народ хоче реєструватись, і…. Починається зашкварний холівар: сексизм! Гендерне приниження!  Жінка зображена, як сексуальний об’єкт! І безліч інших “романтичних” епітетів. Слів “поціновувачі мистецтва” і “знавці прав жіночих” не добирали… Анонс з афішою потрапляє на декілька днів в бан від ФБ за скаргою. М’яко кажучи, в усіх, хто причетний до організації івенту, відпала щелепа… Намальована у коміксовому стилі героїня — і зненацька сексуальний об’єкт? Мудрий Євген по літературному здивувався і пішов читати ТЗ  (в сенсі корисні коментарі) феміністично гендерно правильних поглядів дописувачів.

Як результат, народився альтернативний постер. Героїня залишилась та сама, лише змінили одяг, аксесуари і додали мімімішне котеня. А головне — плюсанули „патріотизму“ у вигляді гасла «Все буде хунта!». А щоб не було якихось незрозумілих трактувань, кожен елемент одягу і аксесуар був прокоментований самим художником, аби було ясно, що хотів зобразити автор. Із тендітної дівчини Настуня перетворилася на войовничу панянку з якогось радикального угрупування.

„От бачите, можете нормально намалювати! Головне до критики дослухатись“

Тобто замінити велоодяг на мілітарі, згори накинути дрібку патріотизму, приправити волонтерством і… О, диво! Сексизм несподівано розтанув — ґендер переміг. І ніхто не помітив, що жіночі форми залишились того ж розміру, що і на першому варіанті постера.

Але ми вирішили зав’язати з людськими образами на плакатах взагалі. Наступного року плануємо переходити на тваринок: ну там кошеня на роверкові.  Всі ж люблять котів. Чи хом’ячка. Чи песика. Хоча цього разу буде ризик вислухати від шанувальників морських свинок. До речі, вони вже можуть генерувати аргументи.

Поки готувався цей матеріал, фотограф Артур Покорський зробив цікавий проект: вінницькі велосипедистки в образі «дівчини з постера закрутки». Як на нашу думку, то вийшло доволі цікаво.

Може, конкурс провести: дівчина закрутки ? Це не буде сексизмом ?:)

Дівчата разом із віртуальною Настунею закликали велоспільноту не соромитися і “закрутити” на веломарафоні на повну! Адже осінь — це час видатних пригод після спекотного літа. А цікавий маршрут, шикарні краєвиди засинаючого лісу, медитативний шурхіт колес та вірні друзі поруч здатні зарядити позитивом на довгі зимові вечори. Ну, і похапцем медаль фіналісту відхопити у якості трофея. Чим не мотивація?