Bike in City

Циклокрос гонка Mystic Mountain II CX Race

Справжня циклокрос гонка — це багнюка, швидкість та безкомпромісна боротьба!


Ну що ж змаганні відбулись, варто написати і коротенький звіт. Про гонку дізнався випадково, побачив у фейсбуку, що Єгор Панченко зацікавився у івенті, івент — кросовий, отже треба їхати!
Не так багато у нас по Україні кросових стартів, щоб пропускати якійсь із них.

Отже завдяки Єгору зміг отримати скріни з контакту з регламентом та описом як дістатись місця старту.
Підбив ще одного спеціаліста помісити сніг/болото — Вову Шиліжинського, та його подавана — Пашу Мазура.

Ранком приїхали на місце збору, зустріли невелику компаніє кросерів та оргів, з ними піднялися до стартової галявини.

Як виявилось Лиса Гора — цікавезне місце з ненудним рель’єфом, та ще й з тонелями! Компанія була вкрай різношорсна, як і їх ровери — від аеродинамічних трекових «глухарів» до кабо-сусліків з гідро-дисками. Реєструємось, взнос мінімальний, зазвичай це 70-100грн, отримуємо номерки з бомбовим дизайном в стилі «АТБ» =))) АТСХ — респект!

Всі фото зі сторінки Cyclopathia

Їду прикатати коло — воно надзвичайно коротке, але цікавезне, 100% кросове, без 30-и градусний підйомів, купа мікроколупалова, паскудних поворотів, і болото!!!

На 1-у колі обома колесами злетів у яр під траверсом після 1-го тонелю, роздивився слизький поворот в право, після горки, його вийшло швидьше повільно проїздити по внутрішньому радіусі на легких передачах стоячи,
різкий короткий спуск на рівнину перед калюжею показав, що моїх гальм там взагалі не вистачає, тож треба робити занос 2-а колесами перед деревом, і це працювало на кожному колі, правда пару разів доводилось гукати тим хто їхав попереду, щоб не влетіти в них. Взагалом у велокросі гальма не потрібні, і у більшості профіків вони просто не працюють (взагалі) «більше швидкість — меньше ям». Калюжа з твердим дном, а берега занадто слизькі, вирішую їздити через калюжу.

Далі пару поворотиків, на яких теж були свої траекторії, манюнька колода, яка стрибалась баніком з запасом. Взагалі усі колоди стрибаються за рахунок широкого верху та округлої форми, при недольоті нема удару, і можна прокотити.

За колодою тонель з ухилом вниз. В’їзд вузький, але можна було втискатись в нього з лівого боку, в тонелі зліва лежали дрібніші камінці + з лівої траекторії було легше закластись в правий поворот майже не гальмуючи, правда несло боком трохи.

О так, нарешті кросовий старт  по вуха в жижі, ммм, і ще й годна калюжка, окрема подяка за 2 тонелі! Вони додали смаку та фанової, кросової атмосфери в гонку!

Отже траса більщ-меньш прикатана, можна їхати! Порадувала кількість категорії, і окремий старт для кожної з них.
Стартують категорії, фікс/сінглспід, хлопець на ВМХ просто мій бог! Мені було не зрозуміло як він взагалі доїхав до стартової галявини, а він ще й стартанув!

Далі стартує категорія МТБ, вболіваю за своїх товарищів, суддя мене переконує, що переможе його знайомий, в що я не вірю, оскільки на трасі присутньо 3 елітних МТБ-шника, сперечаємось на смішну річ.

Очікувано після 2-го го кола 3-ка МТБ-шників попереду — Вова, Паша і з невеликим відривом Єгор. Через 1-2 кола Паша виїздить вперед, очікувано, Паша — фізично найсильніший з усіх присутніх.
Так і фінішують: Паша, Вова, Єгор, всі інші.

Далі оголошують 15-и хвилинну готовність, знімаю додатковий шар одягу, прогріваюсь трохи. Провтикую стати в перший ряд, бо в планах виграти, але 2-а хлопці на Фокусі та сандалі показують, що це не буде просто, проїхав за ними коло, хлопці — шарять, не гальмують, вкладаються у траекторії, чудово злізають-залізають на ровер.

Відчувається кросова підготовка. Стаю за ними з лівого боку, розумію, що вони не затуплять на старті. Стратегія проста: гонка надзвичайно коротка, коло всього 1,1км замість стандартних 2,5-3км, і всього 4 кола. На цьому колі можна було сміливо робити 10 чи навіть 12 кіл. Отже вхекатись не встигну, але усе будуть вирішувати метри та секунди.

Зі стрту гашетку в пол, приблизно на пульс 180-190 уд/хв, і не розслабляючись ні на мить, протерпіти до фінішу. По можливості не втикатись ні в кого, і без помилок, бо не буде часу наздогнати лідерів. Так і роблю. Старт! В пол, в тунель влізаю в голову групи, на виїзді з тонелю їду 4-м чи 5-м, на кожному тех-елементі когось обхожу, переді мною лідер злізає перед колодою, додаю, перелітаю, і в тонель — ура, вирвався вперед, тепер ні в кого не втикнуся, просто — Души, топи, терпи!

Так пролітають 2-а кола, на 3-у з’являються кругові, обхожу кількох. Фінішую наче 4-е коло, але на гонках ніколи не вдається порахувати кола, і можна зупинитись за 1 коло до фініша. То ж без роздумів мчу на 5-е коло, ще трапилось пару кругових.

І солодкий фініш, радощі та емоцій «повні штани» усе мокре аж до пупа, не дивлячись на 2-є штанів, мембрани і т.д. Дізнаюся у судді, що я 7-й, говорю що такого бути не може, суддя ввічливо розпитує лідерів заліку, ті підтверджують, що бачили як об’їздив їх.

У будь-якому випадку я б не образився, бо це кросова гонка, а крос — це фан! І приїхав за фаном, і на цій трасі та за цієї погоди, його було більше ніж в усіх попередніх кросових стартах цього року.

Проте усе швидко розрулилось, оскільки таймінг гонки був візуальний і на папірці, що є нормальним для гонок такого рівня, то мені не зарахувале 1-е коло, а 5-е коло пішло як 4-е з відповідним результатом.

Далі ще одна чудова річ від оргів — старт лідерів усіх категорій, щоб побачити хто таки є королем Лисої гори, та який тип ровера кращє в однакових умовах. Аплодую стоячи!

Шикування, ну тут я вже думаю, що як Бог дасть. Бо Єгор сильніше за мене, з технікою у нього питань нема, Паша суттєво сильніше за мене, це я бачив на всіх стартах ЛКУ у минулому році, Вова хоч і не тренований, але взагалом теж сильніший + техніки йому не позичати.

Стаю вже в 1-й ряд, старт! Ацьки туплю при встібанні, опиняюсь позаду усіх на 5-10м, проте якось врубаюсь і на ногах, вибиваюсь в 5-ку після траверсу, обхожу пару людей, бачу перед собою переможця категорії сінгл-спід, на зеленому фіксі з МТБ-шним кермом.

Їду за ним схил, брудну рівнинку, калюжу, не особливо він і піддається. вдалося обійти його лише на колоді, бо він злізав, а я стрибав. Залізав він як матьорий кросмен, і в момент коли він був в сідалі, я був попереду буквально на 1 базу ровера, далі тонель, газ в пол, і спробую протерпіти до фініша.

Після тонелю з’являється Паша на своєму підвісі, без особливих проблем обходить мене, пробую присісти за ним — не виходить. Ну ок, йому не соромно програвати, буду 2-м. Так проходить 2-е та 3-е коло. Усі супротивники сильні, то ж кругових не було.

Фініш, тусня, багаття, напої різних градусів, пречудовий фалафєль, приємні спілкування у колі однодумців. Роздивляюсь цікаві ровери, бо на МТБ-гонках таких нема.

Далі нагородження, фото, видають здоровенну торбу подарунків (окремий респєкт за торбу АТБ) Кількисть та якість призів просто вражає, не на всіх любительських МТБ-шних гонках стільки буває! Грамота, медаль і фляга чи 6-гранники))

А тут при взносі в 50грн матьора байка від ННХ, приємно було згадати свої ВМХ-ерські роки та змагання (2005-2013), модні трухани, за такі гроші, що собі б вже сам певно не придбав) тепер всі баби — мої) і саме приємне — шосейна підшоломна кєпочка, в оригінальному веселому дизайні, що робився під цю гонку! Короче орги не підкачали зі спонсорами, відчувається що є бекграунд. Про кєпочку якраз все літо мріяв, як тільки но зібрав собі нормального шосіка.

Єгор в переписці сказав, що тепер в ній зможу їздити без шолома, і по зустрічці))) Далі нагородили короля і королеву гори, вручили крутанські корони! За таку і не гріх повкручувати + гарна пам’ять буде. Паші видали хороший шолом Greensycle проте він по джентельменськи запропонував оргам передати його комусь з компанії, хто дійсно потребує шолом. Що одразу і зробили.

Дійсно, у нас МТБ-шників в усіх по кілька роверів і мінімум по 2-3 шоломи є. А хтось їздить по місту і ризикує, бо немає грошей.

Далі відбувся фановий старт усіх, хто не заїхав у призи. І була можливість поборотись з рівними.
Після нього я вже задуб до твердого стану, то ж не зміг лишитись на подальший тусняк.
Величезна подяка оргам за такий чудовий івент! Справді, не очікував такої траси та призів, на такій домашній гонці. Дякую за вашу працю! Ідея розчистити коло від снігу — цілком виправдала себе.

Мені особисто трохи не вистачило довжини кола, проте розумію, що 3км — це в 3-и рази більше розчищати і готувати треба. То ж можна зробити більше кол, щоб загальний час гонки вийшов 45-55хв (по лідеру).
І також додати б ще кілька бігових елементів, по регламенту UCI на коло допускається до 6 бігових елементів. У кросі половину біжиш, половину — їдеш, а тут усе коло проходилось в сідалі.

Запропоную покласти 2 колоди разом, можливо щє яку перешкоду. 2 близько розсташовані колоди вже не будуть стрибатись. Або висоти додати, щоб такі хитрі як я не стрибали. Хоча рекорд баніхопу на СХ — 75см 😉
Також можна просіяти трохи медалхантірв: завідомо сильніших спортсменів пускати в окремій категорії «спорт», яка стартує з усіма, проте не рахується у заліку призових місць.

Так робиться на гонках Любительського Кубку України. Бо часто реєструються діючі спортсмени, олімпійці, учасники збірної та професійних команд. Хоча лідери рейтингу любителів і їм наступають на п’яти.

До зустрічі на нових стартах!!

Заметили в тексте ошибку? Выделите её и нажмите Ctrl+Enter.

Иван Медведев

З 2005 по 2013 катав ВМХ Flatland, багаторазовий фіналіст відкритого чемпіонату Украхни, учасник великої кількості закордонних виступів та змагань по ВМХ Flatland. З 2012 по сьогодні катаю МТВ ХСО, Любительський Кубок України, з 2013 катаю велокрос (СХ). Пару сезонів працюавав веломеханіком та продавцем-консультантом у Вінниці та Дніпропетровську.

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: