3 етап Зимового кубку 2016. Сніг, котики, факапи

Необхідно визнати, що організаторам вдалось провести практично ідеальну міжсезонну гонку — з великою кількістю учасників і глядачів, додатковими активностями, теплими котиками, неочікуваними сюрпризами та інтригою. І тут варто проаналізувати усі складові.

Кожна гонка умовно розділяється на три етапи: табір (те, що відбувається перед стартом), власне заїзд та афтепаті з нагородженням. Будемо слідувати цій логіці і при написання звіту.

Сокира, Pride, пухнасті коти

На моїй пам’яті, так людно на етапах Зимових кубків не було жодного разу. Стартова галявина була заповнена вщент і кожен знаходив собі заняття за смаком. Одні займались реєстрацією і обирали собі щасливі номерки.

Інші облаштовували табір, хвацько працюючи сокирою, збираючи багаття, варячи глінтвейн та під’їдаючи печивко.

Частина учасників сумлінно розминалась, адже при мінусовій температурі нерозігріті м’язи не те що «не крутять», а й можуть отримати пошкодження. А під ногами сновигали місцеві пухнасті котики, які взяли собі за ціль вициганити у присутніх все більш-менш їстівне.

Справдився наш прогноз на гонку, який ми давали в попередньому огляді траси. Сніжок забезпечував гарне зчеплення з трасою, проте температура повітря трималась на рівні -1℃. Це спричиняло дуже сильне налипання снігу на взуття. Лише гляньте на ось це фото.

Тому учасники намагались мінімізувати вплив погоних умов на свої гоночні шанси. Хтось міняв педалі, хтось обливав взуття і педалі WD-40, що забезпечувало краще відлипання сніжної маси з контактів.

Охочі тестували передсерійний семпл циклокросового Pride або отримували фан від наявних на галявині фетбайків. Взагалі ідея з проведенням тестування техніки на змаганнях не нова. Якщо мені не зраджує пам’ять, подібні івенти проводила на своїх гонках Марина Шаповалова. І це було дуже круто — проїхати трасу Пущі на своєму велосипеді та порівняти відчуття з топовим Specialized. Так і на Міністерці, учасники і просто глядачі могли взяти Pride та випробувати його у абсолютно бойових умовах. І що характерно, усім велосипед сподобався (про це ми окремий матеріал зробимо, чекайте).

Товстуни і несподіванки — старт гонки

Чесно, я був приємно вражений складом учасників. Середина грудня, холодно, а на стартовій лінії стоять гонщики, які роблять будь-яку гонку в сезон видовищною!

Особисто мою подяку і пошану отримують дівчата. Приїхали Анна Вергелес, Крістіна Конвісарова та Гаркава Олена — це ТОП ЛКУ! Шкода, що цього разу захворіла Оксана Сугакова, компанія була б просто феєрично крута. Ну і хотілось би бачити на Зимовому Кубку Яну Куликову та Ольгу Віюк, для повного щастя. До того ж, дівчата домовились і приїхали не на своїх стандартних велосипедах, а на фетбайках! І-Д-Е-А-Л-Ь-Н-И-Й перформанс!

Необхідно відмітити, що організатори трошки затримали старт, бо збирали учасників. На морозі такі затримки можуть мати не дуже приємні наслідки, адже м’язи охолоджуються і крім втрати ефективності, можуть ще й пошкодитись. У подібних умовах старт повинен відбуватись хвилина-у-хвилину. З перших секунд у голову пелотону виривається Олександр Лозенко, Євгеній Черкас та Андрій Навроцький.

Непевне зчеплення з поверхнею, запал боротьби і вже за 400 метрів від старту стається перший «контакт» гонщиків. Постраждав у ньому Дмитрій Васильєв — зламаний крюк перемикача і багато втрачених позицій.

Не знаю у чому причина, але вже на першому колі учасники дуже сильно розтягнулись. Так, між Лозенко і Хлоповим (який декілька разів помилився і впав) було секунд 40 і подібні проміжки були аж до 5-6 позиції.

Коренева секція, на подив, не стала проблемою для учасників, практично всі її або вдало з’їзджали або досить швидко долали спішившись.

Проте варто відмітити той факт, що подібні невеликі технічні секції практично не мають значення для позиції в гонці. Наприклад, Олег Хлопов пролітав коріння практично удвічі швидше за Олександра Лозенко, але на розрив між ними це суттєво не впливало.

Секція із залізничними коліями таки внесла свою «родзинку», змусивши учасників трохи почекати проїзду потягу, але на фінальний розподіл позицій ніякого ефекту не спричинила.

А ось фото нижче яскраво демонструє необхідність вдумливого вибору траекторії.

Півметра лівіше у сторону внутрішнього радіусу повороту і ти не втрачаєш таку важливу швидкість. А зовнішній радіус одразу забирає у тебе 1-2 секунди.

А потім був фініш. І він був епічний. Олександр Лозенко, який лідирував усю гонку, на кореневому спуску двічі втрачає ланцюг (велика кількість змазки на задньому перемикачі призвела до того, що технологія Shadow+ просто перестала працювати і натягування ланцюга було мінімальним). Що робить гонщик на пульсі за 185 у такому випадку? Давайте запитаємо переможця цьогорічного Тур де Франс Кріса Фрума!

Правильно, біжить що є сили до фінішу. Епічнішим це фото було б лише у тому разі, якби на задньому плані було видно Хлопова.

Пам’ятаєте Андрія Навроцького та його проблеми з велозалізом? Цього разу все було інакше. Розламав трансмісію він вже після фінішу. Так що редакція Байк ін сіті вітає Андрія з поліпшенням велокарми:)

Дівчата на фетах провели гонку досить рівно, але також з розривами між позиціями, мабуть це така специфіка траси.

По результатам, серед хлопців перший Олександр Лозенко, у дівчат — Крістіна Конвісарова. Вітаємо! Всі результати ось тут.

Глінтвейн і ковдра

Афтепаті не менш важлива, ніж сама гонка і дуже круто, що у Годних Гонок післягоночні сесії такі душевні.

Багаття, гарячий чай та глінтвейн, печеньки, музика і теплі ковдри. Це дозволяє проаналізувати та обговорити гонку з іншими учасниками, трохи відпочити та потрапити на додаткову порцію фотографій. Доречі, ось велике спільне фото:)

Усіх з наступаючими святами! Дивіться не наїдайте пузіки, бо четвертий етап Зимового кубку вже дуже скоро =)

А усі фото — за посиланням.