Bike in City

Велосипедні покришки – розглянемо, що воно таке і з чим його «п’ють».

Хлопці та дівчата, умощуйтесь зручніше, налийте собі трішечки рому і наповніть ваші трюми, адже капітан підготував для вас пізнавальну статтю про велосипедні покришки. Розглянемо повністю, з чого складається шина. Так, три тисячі чортів, ця стаття дасть відповідь на багато питань!

Всі велосипедні покришки складаються з трьох базових елементів: каркасу, бортувального тросу (його ще в народі називають кордом) та гумового протектору. Почнемо з кінця, з резини, оскіьки саме вона передувала появленню покришок.

Гума.

Матеріал гумового протектору може бути трьох видів: натуральний каучук, синтетичний каучук та компаунд.

Натуральний каучук.
Все почалося у далекому 18-му столітті у Центральній америці. Так-так, побий мене грім, пірати тоді ще бешкетували у Карибському морі, нападаючи на іспанські колонії… але то було давно. Один хитрий мандрівник, як попуга старого Флінта, француз, на ім’я Шарль Марі де ла Кондамін, привіз додому зразки натурального каучука. Натуральний каучук видобували ще індійці з каучуконосних рослин. Каучук характеризується еластичністю та водонепроникністю. Але сам по собі каучук не дуже стабільний, під впливом низьких або високих температур змінює свої властивості. Крім того, швидко окислюється на повітрі і «старіє». Аж цілих сто років широкого використання каучук не знайшов.
Аж доки, у 1839 році, американський вчений Чарльз Гудієр (Goodyear) винайшов спосіб вулканізації каучука. Кінцевий продукт називався гумою.

Синтетичний каучук.
Попит на гуму ріс, ресурсів від рослин не вистачало. Не дивлячись на те, що Англія володіла найбільшою кількістю каучукових плантацій, саме там у 1910 році, був виданий патент на процес отримання синтетичного каучука з не рослинної сировини. А масло-бензостійку гуму можна було отримати тільки із синтетичного каучука. Гума виробляється шляхом додавання у каучук сіри та різних наповнювачів, з поcлідуючою вулканізацією. Через велику кількість різних наповнювачів різко падає і якість гуми: зменшується ресурс, з’являється різкий запах. Зате ціна падає у геометричній прогресії.

Компаунд.
Експерименти з синтетичним каучуком зробили своє. І німці були найкращі в цій сфері. Під час Другої світової війни був винайдений поліуретан, що суттєво вплинуло на подальший розвиток. Пізніше, почали з’являтися композиції на основі полімерів та мономерів. І от в останні 50 років у активно використовується матеріал для гуми – компаунд.
У виробництві компаунд дешевший ніж каучукова гума, але має ряд переваг, основна з них це спротив коченню. Крім того, компаунд легко комбінувати, і одна покришка може бути виконана з подвійним або потрійним шаром компаунду.

Отже, на даний час компаунд складається з наступник елементів:
— Натуральний та синтетичний каучук
— Наповнювачі (сажа, крейда, двоокис кремнію)
— Пом’якшувачі (масла та змащувачі)
— Агенти, що запобігають старінню (ароматичні аміни)
— Вулканизуюча речовина (сірка)
— Акселератори вулканизації (оксид цинку)
— Пігменти та барвники

Як відрізнити покришку із гуми (каучука) або з компаунду?
Проведіть з силою сухим пальцем по гумовій покришці — ви дуже добре відчуєте, як гума тягнеться за пальцем. А точно так само провівши по покришці з компаунда ви практично не відчуєте, що матеріал тягнеться за пальцем.

Як перевірити якість гумової покришки?
По-перше, з дуже сильним натисканням проведіть по гумі сухим пальцем — якщо на пальці залишиться добре помітний слід, значить в цій гумі дуже багато наповнювача і жити вона буде мало і погано.
По-друге, на протекторі будь-якої покришки є безліч тоненьких «вусиків». На справді на хорошій покришці такий вусик відірвати вкрай важко. Наприклад вони можуть розтягнутися в 3,5-4 рази, але відриватися не бажають — вислизають з пальців. А на поганій до зносу гумі такий вусик відривається легко і невимушено, навіть не витягнувшись хоча б в два рази. Зауваження: для того, щоб зробити висновок про зносостійкість гуми, потрібно спробувати відірвати 2-3 вусики з різних сторін покришки, оскільки якість гуми може бути нерівномірною.
По-третє, подивіться на загальну якість виготовлення покришки: наявність сторонніх напливів гуми, якість закладення бортувального тросу, кривизну самої покришки.

А як перевірити якість покришки з компаунда?
Єдиний спосіб перевірки — спробувати відірвати декілька «вусиків» від протектора: вони повинні розтягуватися як мінімум в 2 рази. Але дуже часто на покришка з компаунда «вусиків» не має. Тому покладайтеся на простий візуальний огляд на предмет кривизни стінок і неякісного закладення бортувального тросу. У загальному і цілому будь-яка покришка з компаунда буде краще, ніж покришка з гуми за ту ж ціну.

Що хочу сказати. Часто велосипедисти жаліються, що покришка швидко стерлася. Треба розуміти одну річ: враховуючи широкі можливості компаунда, виробники роблять покришки з абсолютно різним по складу компаундом для різних стилів їзди. Так, чорт забирай, якщо вам потрібна покришка для асфальту – то беріть покришку для асфальту. Якість та гнучкість у такої покришки зовсім інша, ніж у покришок для бездоріжжя. Покришка для бездоріжжя більш м’яка, повинна краще чіплятись за каміння та різний грунт. Тому не скигліть, коли MTB покришку ви стерли по асфальту!

Каркас.

Каркас — ще його називають кордом. Каркас являє собою сплетену мережу нейлонових ниток. Саме нейлон застосовується на сучасних велосипедних покришках. Раніше застосовували парусину і навіть шовк. Так, так! Доводилося спускати вітрила і робити покришки… ехе-хе!

Чим вище щільність плетіння нейлону, тим твердіше шина, відповідно менше вона схильна до проколів. Але не завжди велика кількість нейлону це добре, тому що він збільшує вагу колеса. Кількість нейлонових ниток на один дюйм прийнято позначати TPI (Threads Per Inch  або Ends Per Inch). Значення TPI у бюджетних шин зазвичай не перевищує 30-33, у хороших цей показник дорівнює 50-67,а у дорогих гоночних може доходити до 320. У дешевих шин мала кількість нейлону зазвичай компенсується великою кількістю гуми. Принцип тут простий: чим щільнішим є каркас, тим якіснішою є шина. Щільний каркас зменшує опір коченню та покращує комфорт. Також покращуються антипрокольні властивості, адже щільно сплетену матерію важко проколоти. Втім, це не стосується надщільних каркасів, таких, як 127 TPI, тому що кожне волокно в них тонке та уразливе. Найкращий компроміс між низькою вагою та опором коченню забезпечує каркас 66-67 TPI. Тепер ви розумієте, чому якісні покришки важать легше і легше їх знімати з ободу?

Бортувальний трос.

Часто помилково кажуть корд. Але насправді корд – це каркас покришки.
Призначений для утримання шини на ободі. Він виготовляється із сталевого дроту або з синтетичних матеріалів, таких, як кевлар — в цьому випадку шина називається фолдінговою і може бути компактно складена, що зручно при зберіганні шини в будинку або для перевезення в якості запасної. Крім того, використання кевларового бортуровочного троса зменшує вагу шини приблизно на 100 г і значно збільшує ціну. На інші характеристики шини вид троса вплив не робить. Але, до речі, саме бортувальний трос визначає розмір шини. Бачили такі написи як 559-54 або 622-50? У наші дні всі покришки мають позначення, що відповідають стандарту ETRTO (European Tire and Rim Technical Organization). 559 це показник внутрішнього діаметру у міліметрах, ним позначається покришка 26 дюймів, а 662 мм – 28 або 29 дюймів. А чому так? В дюймах визначається приблизний розмір зовнішнього діаметру. Найнери просто мають більший профіль покришки, а отже і більший діаметр. Якщо дозволяє обід та рама ви можете поставити на найнер покришку від гібрида, і навпаки.

На цьому все. Я не буду розказувати про технології, які додаються до каркасів та протекторів, чи до основного шару гуми (компаунда), оскільки у кожного виробника вони свої.

Заметили в тексте ошибку? Выделите её и нажмите Ctrl+Enter.

Андрій Спінул

Капитан велосипедного клуба "Пираты".

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: