Bike in City

Три страшні літери: АВК

Як я докотився до такого життя і чим займаюсь особисто, напишу в якомусь з наступних постів. Сьогодні ж я хочу розповісти про діяльність організації в цілому, прояснити чим ми займаємось (а чим ні) і викласти пару цікавих фактів.

Активізм — це відповідь на дискомфорт у житті людини і є наслідком бажання щось змінити навколо.

Народна мудрість навіть конкретизує частину тіла, де цей дискомфорт відчувається (пам’ятаєте, де, за приказкою, у нас шило?). Так і з вело: в якийсь момент одній людині набридло стрибати через каналізаційні люки і решітки, вислуховувати щирі побажання як від водіїв, так і від пішоходів, і взагалі відчувати себе маргіналом. Випадково кілька таких людей зустрілись і виникла ідея, а згодом і організація. Сталось це у 2008 році. Мої думки та історичну довідку про громадський активізм у світі та Україні я наводжу в кінці посту, хто до того часу не засне — можете не дякувати.

Про громадський активізм у світі та його особливості в Україні я напишу якось окремо.

Досить пиляти наші гроші!

Де і скільки грошей бере АВК? Ці люди, які створили АВК, були волонтерами. І кілька років організація існувала саме в такій формі. Писати звернення, проводити акції, описувати проблеми і шукати шляхи їхнього вирішення (хоча б гіпотетичні!) доводилось у вільний від основних занять час, і це було своєрідним хоббі.

Основний мінус такого підходу — несистемність роботи. Ясна річ, чиновники уже мають імунітет до таких “міських божевільних” — покивають головою і зачинять за тобою двері. І якщо ходити до них раз на півроку, то результату не буде. Взагалі. Та і в ті буремні для Києва часи не всякий чиновник висиджував півроку на своєму кріслі. Крім того, одна справа — приділяти цій справі свій час, а зовсім інша — ще й гроші. А витрачатись доводилось: зробити сайт, придбати інвентар на проведення акції, проконсультуватись з експертом. Тому, зрештою, подумали-подумали і подивились, як такі справи робляться за кордоном. А там виявилось, що люди такими справами займаються за гроші, і це в порядку норми.

Звичайний вечір велоактивістів

І от у 2011-2012 роках АВК, за прикладом аналогічних організацій в країнах ЄС, почала шукати і, зрештою, знайшла фінансування для своєї діяльності. Наразі левова частка фінансування організації — це гранти від донорів, в першу чергу, Єврокомісії (гроші платників податків ЄС). Частина — це внески членів АВК, ще певна частка — надходження від бізнесу, як правило, на проведення якоїсь конкретної акції.

На що ж ідуть ці гроші? Перш за все, на оплату праці. Першими працівниками організації стали саме ті волонтери, які починали цю справу. Залишили свою попередню діяльність і з головою поринули у велотему. Зараз “офіс АВК” складається з 7 людей, кожен з яких є класним спеціалістом у своїй галузі.

Ми намагаємось забезпечити ринкову зарплату цим людям. На жаль, досі частина навіть “оплачуваної” роботи не може отримати гідну винагороду. Також дуже багато чого робиться на волонтерських засадах. За цей рік більше ста людей допомогли нам просто так: від зборки меблів при переїзді офісу і до безпосередньої участі в організації наших кампаній і акцій. Наприклад, особисто я займаюсь цією діяльністю, включно з написанням цього посту, виключно за плюси в карму 🙂

Решта витрат — оренда офісу, друк матеріалів, кава+печиво на акціях, транспортні витрати та різноманітний дріб’язок. Діяльність прозора: фінансовий звіт відкритий для всіх і буде опублікований в кінці року, а за минулі роки доступний хоч зараз. Ми не беремо жодних грошей з бюджету міста/країни, у політичних партій, а також компаній, що працюють у певних сферах — тютюн, автозаправки тощо.

І що ж ми робимо?

Метою організації є створення комфортного міста з врахуванням інтересів велосипедистів. Діяльність можна умовно розділити на кілька гілок:

Зробити Київ класним:

  • Лобіювання інтересів велосипедистів у КМДА
  • Створення велоконцепції
  • Спроби впливати та транспортні та інфраструктурні рішення
  • Заохочуємо бізнес сприяти працівникам, що їздять на велосипедах: встановлення велопарковок, душових тощо; проведення конкурсу “Велопрацедавець року
  • Підвищення відповідальності серед велосипедистів

Вже кілька років протягом сезону проводяться щонедільні велонавчання з безпеки руху, Велошколу АВК відвідало вже понад 600 людей.

Команда тренерів Велошколи
  • З недавнього часу — підтримка постраждалих у ДТП велосипедистів (разом з Мотохелпом).
  • Майстер класи з веломеханіки

Нещодавно навіть домоглися запровадження посади радника мера з велопитань, на громадських засадах (тобто грошей з мерії вона не отримує). Є відповідна сторінка, підписуйтесь! Мушу визнати: нас досі далеко не всюди пускають і слухають. Але робота триває.

Багато чого в Києві впирається у недосконале українське законодавство. Тому наша робота не обмежується Києвом, дещо робиться і на рівні України:

  • Створення української Веломережі — об’єднання активістів з різних міст для спільного просування змін до законів та будівельних норм

  • Проведення щорічного (8-го поспіль) Велофоруму. Останній заслужив на згадку і на Bike in City.
  • Пошук і переклад іноземних матеріалів з питань сучасного транспортного планування. Запрошення іноземних експертів.
  • Проведення досліджень для аргументації своєї позиції.

Ну і для того, щоб все вищенаписане підкріпити суспільною думкою, ми займаємось популяризацією велосипеда як транспорту:

  • Проведення різноманітних акцій (дні “Велосипедом на роботу”, Велопарад дівчат, Європейський тиждень мобільності, День Паркування та інші).
  • Постійна присутність велотеми у медіа
  • Написання та переклад різноманітних публікацій

Що ми НЕ робимо

Ми не будуємо велодоріжки всупереч міфам. Але ходимо в мерію і просимо почати нарешті грамотно планувати вулиці і місто загалом, при цьому раціонально витрачаючи міські кошти (як би утопічно це не звучало). Якщо пощастить, нам покажуть якийсь проект ДО реалізації (все ж наша робота дає плоди — щастить все частіше). Під час будівництва/ремонту вулиці чи велодоріжки ми можемо приїхати і подивитись, що робиться на місці. І що ж ми робимо в разі виявлення лажі? Те саме, що може зробити кожен киянин — пишемо в 1551 скарги, викликаємо поліцію і т. д. Інших механізмів впливу на ситуацію зараз, на жаль, не існує. Але вже є задумки, як можна влаштувати такий моніторинг у майбутньому. Сподіваємось, вже найближчим часом позитивні зрушення таки стануться, і кількість перейде в якість. Тому закликаю всіх не соромитись і також проявляти ініціативу!

Цікаві факти

  • У 2016 році представника АВК Ксенію Семенову обрали віце-президентом ECF (Європейської федерації велосипедистів). Це свідчить про наше визнання на міжнародному рівні.
  • Більше 20 українських міст вже мають велоконцепції, створені за консультаціями експертів АВК. Частина з цих міст активно займається впровадженням. Київ тут, на жаль, далеко не передовик.
  • Україну вже включено в систему міжнародних маршрутів Євровело. Зокрема, до Києва пролягає маршрут Євровело-4. Незважаючи на те, що він поки ніяк не розмічений (облаштування інфраструктури покладено на країну), по ньому вже їздять люди.
  • Велофорум — унікальна конференція велоактивістів в Україні. Щороку проводиться у новому місті. Почалось 8 років тому з десятка активістів, зараз ця кількість перевалила за сотню. Щороку нове місто, нові закордонні гості і новий досвід.

У наступній публікації відповім на запитання, які найчастіше мені задають, та розвію або ж підтверджу популярні міфи.

Заметили в тексте ошибку? Выделите её и нажмите Ctrl+Enter.

Богдан Лепявко

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: