Bike in City

Шоссер. Гори. Кіпр. Флоу.

Флоу — це те, що шукають адепти мтб.
Я інколи знаходив і нісся по трейлам з потоком, кайфуючи.

На кіпрських дорогах я знайшов флоу у шоссе.

Географія і люди створили неймовірні серпантини у горах. Гори багаті відрогами, стрічка асфальту, що облизує ребра гори. Помірний градієнт вгору чи вниз.
І я.

Це моя перша поїздка у гори з шоссером. Саме мріючи про цю поїздку, я ще навесні придбав шоссер з дисковими гальмами (Felt FR5).
Тиждень каталки і волання від захвату.
Це якесь зовсім інше шоссе. Не униле поглинання кілометрів на околицях мегаполіса.
Майже повна відсутність прямих доріг. Гірські пейзажі і практично відсутній трафік.
Запахи хвойних лісів.
Медитація на ходу, інколи просто зупинявся і втичив, насолоджуючись прохолодним повітрям і пейзажами.

Вниз.

От тут все нове! Це не лупасити на байку по камінню, корінню і різному сумнівному покриттю з широкою гумою, підвіскою і всім таким знайомим.
Вузькі покришки і рівна дорога.
Було важко довіритись і вкладати велосипед у поворот на великій швидкості.
Ще немає скілів, читати асфальтовий поворот і визначати оптимальну швидкість на вході.
З кожним днем трошки прокачувася і під кінець збору вже більш-менш виходило.

Вниз на відпущених гальмах разганяє до 60-70+ км/год.
Максимально широко зайти.
Короткий імпульс гальмування.
Закласти.
Вихід.
Єх можна було і більшу швидкість на вході)).
Розгон.
Повторити…

Автівок мало, але вони трапляються. Тому у закриті повороти входив дуже обережно, без виходу на зустрічну (ну хіба що входив трішки з зустрічної, маючи достатньо запасу видимості. Обережність підвищидась, після того, як назустріч виїхав екскаватор-погрузчик з арматурою.

Навколо києва дуже рідко брався за низа, у горах же на першому ж спуску, не задумуючись, перейшов у низьку посадку.

Вниз на паралельних шатунах чи з упором на ногу?

На прямих відрізках траєкторії — беззаперечно у атакуючій позиції. Паралельні шатуни, жопа над сідлом, ноги з’їдають нерівності.
У поворот — наклон велосипеда і упор на зовнішню педаль.
Дороги тут переважно рівні, тільки невеличкі хвильки покачують, але пару раз заїхав на погано втрабовану полосу з асфальтом “хвилями”. Тут могло і розкидати, але прокачав ногами і проскочив без наслідків.

Вгору.

Стандарт з розкладом 52-36 / 11-32, тушка під центнер, і злита форма. Розкладу загалом вистачало. Градієнт більше 8% зустрічався рідко і не довго. Кілька кусків до 15%, було важко, але їхалось.
Для поточної форми — краще було б на компакті їхати, на стандарті важко, але теж можна.

Перший виїзд на шосейних контактах.

Осінь і мтб не відпускали, тож 530 контакти SPD-SL у парі з туфлями Garneau Milan, пролежали місяць у коробочці і випробував їх тільки на сонячному острові.
Тримають приємно, сподобалось.
Тільки проблемно встебнутись “не дивлячись”. Тут питання практики, але інколи вибішувало)))

Не варто забувати запасну камеру, як я))

Катання на безкамерках провокує взагалі не думати про камери.
Дороги хоч і хороші, але з схилів насипається мілкий щебінь з гострими кромками — проколи трапляються.
Мне пронесло і не довелось йти пішки з Олімбоса)).
Покришки краще ставити не гоночний суперлайток, а більш витривалі. Наприклад, я був на Hutchinson Fusion5 Performance. І за 700 км Кіпром — вони отримали більше дамагу ніж за 3к навколо Києва.
Мати у валізі пару запасних — може виявитись не зайвим.
Ну і звичайно покришки повинні тримати у поворотах. Відчувалось, що держака багато, але де їх межа — я не хотів випробовувати.

Лівосторонній рух!

Тут просто треба пам’ятати, що все дзеркальне і намагатись не тупити.
На перехресті легко інстинктивно опинитись на зустрічній.
Мені допомагало орієнтуватись зеркальце на правій стороні шолома.
За тиждень так і не звик до вантажівок на зустрічній полосі і без водія. Постійно висаджувався.

Вартість.

Переліт — приблизно $150-200 у всіх авіакомпаній (враховуючи коробку з велосипедом). Можна знайти дешевше.
На Кіпр є прямі рейси Візом, Мау та Ринейр.
У Мау — 23 кг спорядження можна брати без доплати + у салон рюкзак.
У Візза — 850 грн за 32 кг спортивного спорядження + маленький рюкзачок у салон.
Ринейром не літав, тож не знаю.
Жило — 20-35 євро за добу, можна і дешевше шукати, можна і дорожче.
Їжа — мені вистачало 10 євро на день, готуючи на кухні і ні в чому собі не відмовляючи.
Трансфер з аеропорта у Лімасол — 50 євро.
Аренда авто — від 30 євро (я не арендував).

Вигідно можна полетіти на збори з кемпами. Наприклад з CyprusCamp.
Хоч є плата за тренування, але кемпи, як правило, викупають готель на набагато вигідніших умовах ніж можна знайти самостійно. І на трансфері з/у аеропорт є додаткова економія, бо винаймається бус у складчину.
Це не враховуючи переваг тренувань з тренером і з супроводом.

Мої маршрути.

Я жив на східній околиці Лімасола разом з CyprusCamp.
Мої принципи планування маршрутів:

  • по можливості не повторюватись.
  • подалі від трафіку
  • побувати на найближчих вершинах (Olymbos, Kіonia).

Є пару місць куди я більше не хочу їхати:

  • популярний рівнинний маршрут на Zygi. Це якийсь адок, а не маршрут — щільний потік авто, вантажівки. На житомирці чи обуховці набагато тихше і спокійніше. Як вишенька — смердючий і пилючний завод. Без машини супроводу — фтопку.
  • апхіл з Parekklisia. На середині апхіла знаходиться кар’єр. Великі самосвали і бетоновози напрягають.
  • через центр міста у сторону Пафоса чи на KourisDam. Терпимо, але ви, що сюди нюхати вихлоп приїхали?

Всі інші напрямки — просто прокладайте трек по страві і все буде збс)

На Olymbos peak.

Найшвидший і найбезтолковіший маршрут — по шосе B8 через Laneia-Platres-Troodos.
Мені ж захотілося повз Agros навколо Олімбоса і назад через Lofou на KourisDam.
Тільки у Platres збився з трека, гармін почав панікувати і направляти через чигирі і на кам’янисті трейли. Втратив багато часу, і сонце вже сідало. Тож повернувся на B8 і скотився до водосховища. Не зміг перебороти спокусу і проїхався вздовж Kouris. У готель повертався вже у темряві і через місто.
Добре, що задній габарит завжди зі мною.
Prodronos-Platres — просто божественна дорога. Вузенька і флоу.
Вздовж KourisDam — must ride!
https://www.strava.com/activities/2892919795

На Kіonia peak.

Маршрут майже без прогонів. Тут або душевно вгору, або весело вниз.
Дорога північно-східним схилом — офігенчик, туди хочеться ще.
Західна сторона — прогон по шоссе до Odou і серпантин вниз з шпильками на 180.
У наступний раз хочу на Kіonia через Sikopetra-Plaiochori
https://www.strava.com/activities/2897155505

Дорога Eptagoneia — Pera-Pedi.

Все гарно, перевалити через перший хребет і кататись цією дорогою, скільки хватить.
Перевалити через хребет назад до узбережжя. Наприклад через KourisDam і далі пагорбами до Yermasoyia, щоб по мінімуму кататись містом.
https://www.strava.com/activities/2901788706

Yermasoyia-Dierona і назад.

“Класичний” стартово-фінішний кусок. Приємно вгору, классно вниз.
Можна з нього починати/закінчувати вилазки у гори. А можна просто кататись туди-сюди. Кусок весь офігенний.
https://www.strava.com/activities/2903787557

KourisDam

Серпантин вздовж водосховиша.
MustRide!

 

PS

По поверненню до Києва — кататись тут не хочеться зовсім.
Хочеться назад у гори, де багато поворотів, гарний асфальт і немає автівок.
І якщо раніше гори — це однозначно мтб, то зараз — хз, напевно, треба брати два велосипеда з собою)

Заметили в тексте ошибку? Выделите её и нажмите Ctrl+Enter.

Андрій Навроцький

Комменты Facebook

Disqus (0)

bikeincity

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: