Bike in City

Цінність однієї секунди

Я хочу розказати вам історію одного спортивного дива.

Проте у процесі підготовки двох матеріалів цього тижня про Mavic та BGFit я підвтомився від аналітичного стилю викладання та вивірених формулювань. Тож просто донесу емоції, таки собі формат gonzo-журналістики. До того ж, використовуються скорочення і прізвиька людей, які можуть бути не зрозумілі читачу не з Києва. Скажете потім чи «зайшло» вам.

Фото у статті
by ВелоKиїв
Dasha PryanikovaAnna Pilipenko
Kateryna Didkovska та Daria Varha


В дану секунду я сиджу вдома, гонка пройшла 4 години тому. Треки у Страву залиті, велосипед вимитий, душ трохи змив втому та сіль зі шкіри. Я намагаюсь зрозуміти, що взагалі сталось, ЩО Ж МИ ЗРОБИЛИ і як у нас це вийшло. Поки чітких думок немає, є лише темпоральна хронологія…

2 тижні тому

Фейсбук, працюю, кінець дня, все підвтомило. Бачу в стрічці івент — Аматорський тріатлон УГК. Я б і уваги не звернув, якби не приставка УГК, бо це ж фактично Київська Сотка! Тобто виявляється ми організовуємо трі-старт. Цікаво-цікаво. Ресьорч показав, що це вже досить стара серія щорічних заходів, які направлені на початківців та тих, хто вперше вирішив спробувати сили в ТРІ. І що саме мімімі — є естафета. Бо ні плавати перед велогонкою, ні бігати після я поки не планую. Плюс згадалось, що були колись плани знайти собі команду і прокатати олімпійку у Вишгороді.

Кидаю клич «Потрібен бігун та плавець. Планую на велоетапі привезти середню 38 кмч» і досить швидко відгукується мій давній знайомий Денис та хтось у коментарях тегає Олександра. З ним я не знайомий, але той швидко погоджується з приміткою «Там здається ґрунт бігти, а це не мій профіль, та ще й 3 км не моя коронна дистанція«. Посміялись, що хоча б час хорошо проведемо, тим більше, що реєстрація на команду усього 500 грн, дешевше ніж у кафешці утрьох посидіти.

Півтора тижні до гонки

У мене в житті починає творитись якийсь бойовий танок дедлайнів, кляте сухішвілі, сплю по кляті три години в день, хєрачу як кінь. За тиждень вдається аж два рази сісти на шосер — один  по Труханову здійснити перший тестовий виїзд у нових Mavic Cosmic, а другий раз проїхатись півмаршрут Київської сотки з усіма смачними горочками, причому у бадьорому темпі.

2 дні до гонки

Шосер останні раз я бачив, коли випадково пройшов біля нього у другій кімнаті і машинально відмітивши шар пилу на сідусі. Бл*ть. Сплю вже по 2 години. Дедлайни часково подолано.

Заходжу на сторінку гонки і розумію, що О-ЗУХЕН-ВЕЙ. Таке враження, що у дитячий садочок припхались старшокласники і вирішили побухати у пісочниці. Десь так виглядав список зареєстрованих. І команд стало «далеко не дві», причому теж сильні. Ну ШТОШ, доведеться таки не відпочивати.

День гонки

Бляха, де я. Спав востаннє позавчора, зате ще два дедлайни відправились до праотців. Розумію, що починаю крапаль запізнюватись, тому не снідаю (АЙ МАЛАДЄЦ), заливаю у горлянку філіжанку доппіо і закусюю рисово-імбірною пиченькою — «Нема сил, ТО ХОЧ ІНСУЛІНА в кров з підшлункової націджу» (не треба так, якщо що, це погана штука, солодке дає моментальний прилив сил і у довготравалій перспективі робить лише гірше).

Під’їзжаю на місце старту і натурально офігіваю. Після гладкого асфальту тягнеться 750 метрів піщаної грунтовки з камінням. І ми по цьому будемо стартувати велоетап. Боже, яка някота. Краєм ока дивлюсь на Propel, карбонові колеса і резину 25мм. Чот починаю очкувати.

Ой, і саме приємне, ця дорога закінчується 100 метрами чистого і прекрасного піску глибиною у безкінечність, по якому навіть ходити не дуже зручно! Ох, точно буде весело. Спішуюсь і метикую, як його тут стартувати.

На поляні веселощі, натовп, собані, вели висять, хтось хлюпається у водичці, хтось з реготом намагається натягнути гідрик через голову, знову собані, дитина жує банан, приїхала Прянік, палатка SRAM з Сашею Руденко, Купером, мобільною майстернею і водичкою, скаче Анчі з мокрою головою (о, у нас однакове взуття!!)

бігають організатори і судді, Денис (О, привіт!), Саша (Приємно познайомитись — так наша команда познайомилась фактично за годину до старту, заявка на успєх, видно, що прикатані чуваки…).

Хлопці вже зареєструвались і оплатили все, тепер намагаюсь причепити номерок на вел. Фак, аерошосер, якому на кермо треба фронтально повісити шматок цупкого паперу. «ЯК ТОБІ ТАКЕ, ІНЖЕНЕРЕ GIANT?». Чітєрую і вішаю номерок на підсиділ, кошерно. Ну ок, не чітєрую, я запитав у судей чи не отримаю за таке дісквал.

Бачу Дашу і ще одного учасника у стартовому комбезі Craft, а значить потрібно зробити #крафтофото!

І абсолютно обов’язкове передстартове селфі команди, яка щойно стала командою :)))

Також подумки відмічаю, що на старті стоїть команда Aerostar-Volovod Team. І тут я чуток приунив, точніш приунив ще сильніше, бо то в моєму розумінні такі собі про-любителі… Короч перспективи на гоку туманні.

Слухаю передстартовий брифінг та починаю очкувати ще більше. Учаснику потрібно зробити 3 кола по Трухановому, а це 6 розворотів. Оскільки старт любительський, ніхто твої кола рахувати за тебе не буде. І виникає у мене певне побоювання, що нарахувати 6 бочок на пульсі за 180 може виявитись ще тою задачкою. Тому в голові будую алгоритм, як його не загубитись у цих бочках.

Поки Денис прямує на старт плавання, я підтягуюсь до місця передачі естафети і стоячи на місці спостерігаю, як на велокомпі пульс починає поволі рости. Норм, будемо вважати, що то я так розминаюсь.


Плавання від Дениса

После финиша новичков, мы спустились к пирсу и началась перекличка. -101 номер?- есть! атлет становился в правом углу пирса и так выстроилось по порядковым номерам 3 шеренги, приблизительно человек сто. Я числился под номером 116 и стал посередине в первой шеренги.

Старт был из воды а не с пирса и этому я был однозначно рад, поскольку взял очки для открытой воды, они больше стартовых, и как бы я не затягивал резинки на них, если прыгать с тумбы в бассейне или с понтона они на 99% спадут, а на поправление и вытряхивание воды уйдет время, а после затекания, очки начнут запотевать. Но и маленькая мелочь, на последних тренировках в плавательном клубе отрабатывали старт именно из воды.

Всех пересчитали и поступила команда передвигаться в воду, сделали маленькую рокировку, кто-то ушел с первой шеренги назад, но большинство начало переходить на перед, где собственно я и был. Места стало категорически не хватать, пришлось повернутся боком, выставив правое плече вперед.

Минута да старта, готовьтесь! Начал ловить GPS сигнал на своих фениксах, в режиме плаванья в открытой воде, чтобы записать лог и время дистанции, хоть мы и не договаривались бежать на призы, но с записанным логом спокойней.

-10 секунд до старта! Начался обратный отсчет 10-9-запускаю на фениксах запись -8-7- адреналин и нервозность прям чувствую физически в воздухе- 6-5- успокаиваю дыхание -4-3- и тут начинается что я не ожидал, кто-то начинает стартовать и плыть, про себя думаю, не, так не пойдет, нужно играть честно -2-1- выстрел.

Вода просто начинает бурлить и пенится, будто я оказался в стиральной машине, меня так зажали что плыву под углом, правая лопатка торчит из под воды, не могу крутить плечами маятник. Дышу на 5 гребок, поскольку очки в такой ситуации просто сорвут с головы.

Получаю первые оплюхи локтем от соседа слева по голове, раз, два, прилетает третья. Понимаю если не оторвусь, ничем хорошим это не закончится, начинаю спринтовать.

Начинаем выстраивается в линию чтобы оплыть буйок, хоть и в инструктаже было четко указано что оплываем по левой руке, но оплывали кто как мог.

Обхожу буйок, выхожу против течения на прямую метров в 200, и про себя, сбавляй, нужно правильно разложить силы.  Вышел на прямую, пристроился за кем-то, метров через 40 получаю мощнейший удар пяткой в солнечное сплетение. Начинаю просто кричать, выпускаю воздух, дыхание сбивается, понимаю что это было не специально, но момент скольжения потерян, нужно успокоиться и продолжать монотонно работать.

Подплываю к последнему буйку, на разворот к берегу, и тут пловец у которого не хватало запаса меня обогнать, берет меня за плечо, притапливает и отталкивается от меня. Такой наглости я честно говоря никогда не видел, но продолжаю крутить, по ощущениям я должен быть недалеко от финиша, решил оглядеться,  и тут я понимаю, что после того как меня чувак толкнул, я отошел от траектории и плыл фактически в противоположную сторону.

Понимаю что ситуация крайне негативная, ну значит пора спринтовать, т.е. играю не все.

Выстроил траекторию к финишу и уже решил включать ноги, проходит минута, понимаю что обогнал троих, а почвы все нет, хоть и слышу крики зрителей.

Понимаю, что гребком задеваю песок, значит можно переходить на ноги.  Встаю  на дорожку и понимаю что сейчас нужно бежать в гору с серьезным подъёмом. Начинаю повторять всем судьям свой стартовый номер, после спринта даже плавательную шапочку и очки не могу снять, а про то чтобы бежать вверх вообще молчу, кто-то касается моего плеча, типа, друг пропусти, понимаю что время тикает и меня ждет команда, и у меня просыпается второе дыхание, начинаю трусить вверх, эти 25 метров я надолго запомню, выбегаю с горки в «транзитку» вижу Богдана и передаю эстафету. Дальше за парнями работа.


Тут з води вибігає перший учасник, хапає вел і летить далі. Оп, а ось це вже хлопчина з  Аеростар. Хвилина, дві, три і в транзитку забігає Денис!!! Даю йому пятюню і заскакую на велосипед. Точніше не так — біжу 50 метрів самого лютого піска і лише після того починаю крутити.

НУ ЯК КРУТИТИ. Каміння, цеглини, пісок, ями. Я дуже не хочу пошкодити карбонові колеса на Джаянті. Але підсвідомо радію безкамерці, за шальний прокол можна не переживати, плюс знижений до 6 атмосфер тиск теж додає трохи комфорту і контролю поверхні. Їду собі 25 кмч і дуже чекаю асфальту.

Асфальт

Полотно гаряче, сонце пече, повітря густе і літнє

я намагаюсь згадати все, що казав мені Сергій Сова

все

наче

а може щось забув

до біса, крути

ставай на шатун наче давиш ногою ватніка

крути лапками кругленько як єнот-полоскун під ЛСД

і давай темп, курво!!!

38

39

40 норм, якраз баланс, більше зараз не можна

глянув на комп — СУКА У ТЕБЕ ПУЛЬС 190, ТИ БІЛЬШЕ І НЕ МОЖЕШ
пересмалив

чи ні? не ясно, але знижую до 38

так-так-так-так, чекаєм каденс, в порядку

перша бочка..закладаю..пройдено

відрізок

бочка

відрізок

бочка, не, СТОП — СРАНИЙ БІГУН, ЯКОМУ Я ДВІЧІ КРИЧАВ ЩО ЇДУ, А ВОНО КУРВА ВСЕ ОДНО ПОЛІЗЛО ПРЯМО ПІД КОЛЕСА. Щоб ти пейс 10 бігав і гикав, супостате.

так, на чому зупинився? Боооочка.

відрізок, і щось стає важкувато, комп двічі вже кричав про СУПЕРЧЕРВОНУ ЗОНУ, пофіг, пляшем, самопочуття цілком контрольоване

Але крапаль стишую

Розумію, що потроху добираю хлопця з Аеростар, по прикидкам нагнав десь півтори хвилини

бочка, Пош привіт! Ви з Макаровим кльові, подумав я, а сам сказав щось типу Угрхпр. Коротше нічого не сказав

на середині відрізку до мене доїхав поїзд імені Ірени Василєвської, хороший такий поїзд, сідаю у нього, чого б не сісти у хороший поїзд

оп, бочка і я розумію, що поїзд їде швидко, проте в поворот заходить повільніше за мене

тож біля наступної бочки я повинен бути попереду, інакше дроп-гроб-огорчєніє

катимо поїздом, провідник носить чай, швидкість ок, а пульс падає

розумію що відновився

бочка на горизонті, стаю на педальку і з хвоста прискорююсь

і тут за 5 метрів до бочки перед мною влізає чоловік у шоломі скот іііііі ПРОХОДИТЬ ПОВОРОТ ПОВІЛЬНІШЕ ЗА МЕНЕ

ну чуваааааак, ну нафіга тиииииииииии

злюс, їбашу, Пропель сказав — о, давай їбашити удвох, МЕНІ ЦЕ НРАВИЦЦЯ!

46 на спідометрі, чувак спробував сісти на колесо, але я був зліше, а Пропель віз як Боженька

і тут я розумію, що починає рубати, на компі 199 ЧСС, привіт рекорд макс пульсу за сезон, а я думав, що у мене стеля то 196)))))

поворот на ґрунт, так, тут потрібно бути обережним

максимум 25, повний контроль

вилітаю на «останній пісок» і ввалюю максимально, я або зариюсь і здохну, або як кросавчик максимально швидко передам естафету

залітаю на ходах під банер фініш і б’ю пятюньку бігуну

біжи, Саш, я зробив все що міг…

Ноги не тримають, Денис протягує стакан з водою.  Стоїмо спілкуємось, я періодично намагаюсь викашляти легені, інтелігенція.

Тут двіж, заруба! Дивимось на фініш і розуміємо, що на нього забігає САША! Першим, а бігун з Аеростар від нього відстає на півтора корпуса!!!!

Фінальна різния між командами — 1 секунда. ОДНА.

Я на хвилину залип і не до кінця зрозумів, що ж насправді сталось. А сталось ось що — ми виграли! Троє чуваків, які познайомились за годину до старту, але кожен з нас видавив з себе той максимум, на який був здатен у той момент. Бо кожен повинен робити те, що у нього добре виходить. Ну і я хочу відмітити якись нереальний темп, з яким біг Саша — пейс 3:40 по піщаному трейлу, то щось вже із нового фільму Marvel. TRAILMAN. Респект, чувак, ти красавчиг!!!

Перша тумбочка в житті, і перша спортивна золота медаль… Я пережив неймовірну гаму емоцій — від шаленого захоплення до сентиментального розчулення, але основний лейт-мотив був десь таким: «ААААААААААААААА!!!!»

На стійці реєстрації перед нагородженням «А вигадайте якусь назву для вашої команди», ми з Денисом перглядаємось, згадуємо показники пульсометрів на дистанції — «RedZone, запишіть так»

Погляд Саші на все, що відбулось

Відкрив сезон я в цьому році трохи пізновато, але я дуже радий знайомству із новим стартом для себе) гарна організація та дуже приемні люди, рівень старту як для любительського старту доволі гарний! Але найголовніше що на таких стартах ти можеш знайти нові знайомства та гарних людей що з тобою в темі, цікавляться аелом плаванням та бігом! Дуже радий що приймав участь в цих змаганнях разом із супер командою Redzone)Можливо ви мені не повірете , але із своіми новими друзями з команди я познайомився лише вранці перед стартом.І на гарних емоціях ми вирвали перемогу з відривом в секунду) дуже неймовірно і нереально) дякую всім за гарний старт та участь)

Величезна дяка організаторам, команді, погоді і усім учасникам. Так, може подумати про командний старт у Вишгороді?..

Заметили в тексте ошибку? Выделите её и нажмите Ctrl+Enter.

Богдан Воеводин

Сооснователь Bike in City

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: