Чули про таку гру — велосипедне поло?

«Вы вообще там упоролись шоле?», «Это такой хоккей на велосипедах?», «На велосипедах їздити треба!», «Дяди в мячик играют на велосипедах!» та багато, багато подібного. Зважаючи на те, що велосипедні тусовки і так рясніють цитатами, тут ми маємо справу з тим, що викликає подив навіть у самих велосипедистів.

Що це таке, як з’явилось?

Велосипедне поло, або Hardcourt Bike Polo (байк поло на твердій поверхні) з’явилося в містах України не так давно. Однак, даний вид спорту має сторічну історію. Виникло велосипедне поло в кінці 19 століття в Ірландії, як альтернатива класичному кінному поло. За короткий час гра розповсюдилась по Британії, Франції, США. На той час гра відбувалася на трав’яному покритті, поле мало більші розміри, а команда складалася з 4х гравців. Звичайно ж, ігровий інвентар, такий як ключки, м’ячі та самі велосипеди мали дещо інші характеристики, ніж у сучасному байк поло.

У другій половині 20 сторіччя популярність класичного велосипедного поло пішла на спад. А вже в 2000 році в Сіетлі (США), з’явився і відразу здобув популярність сучасний вид велосипедного поло, як андерграундного дворового виду спорту. І винайшли його велосипедні кур’єри (привіт фіксерам), яким не було чим вбити час між доставками. Через декілька років відбувся і перший чемпіонат між велокур’єрами із різних міст США. А вже в 2008 році відбувся перший чемпіонат світу в Торонто (Канада), в якому взяли участь і команди з Європи, які теж залюбки підхопили тему.

До нас байк поло докотилось в 2011 році у місто Кривий Ріг, де і був проведений перший всеукраїнський чемпіонат. У 2012 році Київ також підтягнувся і провів чемпіонат з байк поло на фестивалі “Саморобні байки України”. На сьогодні байк поло набуло поширення в декількох містах України, а найпотужнішими по кількості команд та рівню підготовки є Харків та Київ.

Як грати?

Суть такова © – забивати м’яч у ворота суперників більше разів, ніж це зроблять вони. Потрібен велосипед, ключка, м’яч та щось схоже на ворота. І більш-менш зручний майданчик. Звичайно, в процесі занурення у гру з’являються більш серйозні вимоги до майданчика, велосипеда та інвентаря, але про фетишизм у техніці та інвентарі поговоримо пізніше. А по формату гри вже існують варіації. Розглянемо деякі з них.

Стандартний формат – це гра командами 3×3. Можна грати як командним складом, так і розкинути ключки для випадкового набору команд (це називається Pick-up). Гра триває зазвичай до 5 голів, але на турнірах є ліміт в 10 хвилин.

При 5 гравцях добре підходить гра в “Зрадника”. В ній склад команди змінюється на льоту: якщо гравець з команди, де 3 людини, забиває гол команді, де 2 людини, він (зрадник), переходить до тих, кому забив м’яч, а рахунок скидається. Але якщо команда з 2х гравців забиває підряд три м’ячі, то вона виграє партію. Іноді така гра може затягуватись надовго.

При загальній кількості гравців 4 (мінімальна для гри в поло взагалі), часто грають в паси. Тобто, перед тим, як забивати м’яча, потрібно на половині суперника віддати два чи три паси своїй команді. Якщо м’яч виходить за половину поля суперника, то кількість пасів анулюється. Кількість голів для виграшу зазвичай дорівнює п’ятьом.
Досить цікавий нюанс – в грі функцію воротаря може виконувати будь-який гравець по ситуації. Або не виконувати.

Тепер поговоримо про правила. Вони також досить прості:

1. Гол потрібно забивати тільки ударом торця ключки по м’ячу (“shot”). Від “швабри” (“shuffle”) та простого ведення торцем гол не зараховується. Удар не обов’язково має бути сильним.
2. Не можна ставати ногою на поверхню корту (“dab”), бо асфальт – це лава. Якщо таке сталось, гравець вибуває і не може взаємодіяти з м’ячем чи іншими гравцями, поки не відіб’є ключкою по бортику в центрі поля. Тому в інтересах гравця якомога швидше відбитись.
3. Дозволені контакти: ключка-ключка, корпус-корпус, велосипед-велосипед. Але в розумних межах. Не можна з розмаху бити ключкою по ключці іншого гравця, не можна грубо штовхатись, не можна різко підрізати, в’їжджати чи бити байк іншого гравця своїм байком. При порушенні правил може статись що завгодно: наприклад, коли ключка потрапляє під переднє колесо, його зриває з поверхні, і з криком “юхуу” гравець знайомиться з асфальтом; або при блокуванні колеса (“стоп-кран”) здійснює подорож через руль. Видовищний також таран одного велосипеда іншим в бік (“T-bone”).

При порушенні цих та інших правил, в залежності від наслідків чи адекватності порушника, застосовуються санкції, як перехід м’яча до команди-суперника, або усмирення. На щастя, в байк поло і так є куди подіти агресію, тому з адекватністю проблем, як правило, не виникає.

Хоч гра і не залежить від світових федерацій та інститутів стандартизації, світова байк поло туса досить збита, і зміни правил досить легко розробляються і приймаються гравцями. Наприклад, серед останніх змін в правила 2017 року є наступні: не можна розмахувати ключкою вище рівня плеча, коли в радіусі близько 3 метрів є інший гравець; ширина керма повинна бути не більшою 600 мм. О, вже фетишизм починається.

Поло-байк, інвентар та фетишизм

На початку для поло можна використовувати будь-який звичайний байк. Але через деякий час гравці, які прониклись темою, починають усвідомлювати, що їх байк сковує рухи, заважає, не досить вправно маневрує, рушає недостатньо різко. І тут починається захоплюючий процес моддингу або збирання поло-байку під себе. Хто може собі дозволити – купує вже готову раму для поло у європейських виробників. Інші, або кого цікавить сам процес збірки унікального байку, переварюють і перероблюють звичайні байки під поло, креслять геометрію, замовляють труби і зварюють чи зпаюють їх у свою рідну, унікальну раму.

В чому ж різниця між звичайним ровером і тру поло-байком? Відмінностей насправді багато, як глобальних, так і в деталях. Хоча, можливість просто кататися на цьому велосипеді не пропадає, лише стає менш комфортно. Перше, що кидається в очі – коротка геометрія. Саме вона робить байк різким і напрочуд маневреним, а також не заважає орудувати ключкою попереду і позаду свого велосипеду. Друге, не менш важливе – це максимальне спрощення велосипеду. Викидається та відрізається все те, що не потрібне прямо для гри в поло. Укорочується кермо, щоб не заважало, залишається тільки одне переднє гальмо з гальмівною ручкою зліва, бо в правій руці ключка (бувають варіації, а також спеціальні подвійні гальма для поло), трансмісія робиться під одну швидкість, з якою легко стартувати і бути мобільним.

Багато параметрів підбирається індивідувально. Наприклад, мені дуже сподобалось, коли поставив від’ємний винос і опустив кермо максимально низько. На поло байках таке зустрічається не часто. Посадка не комфортна для прогулянок, зате значно підвищилась швидкість на старті, діапазон розмахування ключкою дуже приємно зріс. Інші характеристики на практиці не змінились. А ще на колеса ліплять щитки. Ні, не для аеродинаміки, як часто про них запитують. У щитків більш захисні функції: щоб ключкою не попасти по спицям, щоб м’яч не вибив спиці, а також щоб м’яч не проскочив скрізь ті ж спиці (і таке буває).

Підбір захисту та ігрового інвентаря в поло не менш важливий, ніж сам байк. Часто можна бачити гравців із хокейним захистом. В поло він і є найефективнішим, бо що може вберегти краще від, наприклад, вибитого м’ячем зуба. Налокітники добре захищають не тільки при падіннях, але й при бокових зіткненнях з бортиком, адже під бортиком часто ведеться запекла боротьба за м’яч.

Ключка, не зважаючи на свою простоту – друга після байку найважливіша річ у поло. Складається вона із палиці, битка зі спеціального пластику та зручної рукоятки. На самому світанку байк поло ключки виготовляли вручну із підручних матеріалів. Достатньо було обрізати лижну палицю, прикрутити обрізок водопровідної труби з ПВХ та намотати синю ізоленту на ручку (ні, не синю, в Америці є срібний скотч). В принципі, це все проканає і зараз, але “на трієчку”, оскільки крім таких очевидних речей як вага, міцність та довговічність, до сучасних ключок висуваються інші тонкі вимоги, наприклад, баланс гарного зчеплення битка з асфальтом для опори, і при цьому мінімальне тертя при ковзанні битка по асфальту.

Спробувавши пограти ключкою із битком з водопровідного ПВХ, я відкинув ідею робити битки із труб з будівельного супермаркету, і вирішив при можливості купувати правильні. На таких битках ключка зривається наче на декоративній плитці, і неможливо на неї нормально зпертися. І так, битки стираються. Досі великі матеріалознавці б’ються в пошуках матеріалу, який би мав ідеальні характеристики для байк поло, але був би досить довговічним, друкують свої винаходи на 3D принтері і розбивають їх ік чортової матері з першого удару об асфальт.

Щодо палиць, в якості матеріалу добре підходить алюмінієвий сплав. Різні карбони, дерево, скловолокно в поло відразу підуть в смітник. Притягнута одного разу мною лижна палиця зі скловолокна зламалася з першого удару об трубу. Останні роки відкрилося багато контор в Європі, які виготовляють інвентар для байк поло, в тому числі і ключки. Але саме ключки також виготовляє на замовлення і львів’янин Vasyl Dux.

І яке ж може бути поло без м’яча? М’ячі підходять від вуличного роликового хокею — вони абсолютно ідентичні м`ячам велосипедного поло. Але самі м’ячі мають різні характеристики – для різної погоди. Це потрібно для того, щоб матеріал був достатньо твердим при певній температурі, але не розбивався від сильного удару. Відрізняють такі м’ячі за кольорами: зимовий жовтий, прохолодний рожевий, теплий оранжевий і гарячий червоний.

Хочете побачити?

Подивитися на гру в байк поло в Києві, а також спробувати свої сили можна в середу ввечері та в неділю вдень на Київському велотреку. Ключками забезпечать організатори. За всіма подіями можна слідкувати в нашій групі у Facebook: Kyiv Hardcourt Bike Polo.

А кого байк поло зачепить до глибини душі – ми завжди раді новим гравцям, у нас завжди веселі тренування. А ще ви прокачаєте майстерність у володінні байком та матимете змогу брати участь у феєричних міжнародних турнірах. До речі, один з таких відбудеться в Києві 23-24 вересня 2017 року на велотреку – Indian Summer Bike Polo Games Vol. 2.

Автор статті — Сашко Равлик
Блог — Hardcourt Bike Polo