75 виснажливих кілометрів. Пуща 2016

Кінець липня, +32 у затінку, духота. Саме час проїхати кантрійний марафон з великою кількістю піску довжиною у 75 км!

Об’єктивно писати про перегони в Пущі мені складно, адже саме вона стала моєю першою гонкою в дисципліні кроскантрі три роки тому. Відтак я лише спробую бути незаангажованим, проте це непросто.

Ще минулої осені, незмінна берегиня та ідейна натхненниця “Пущі” Марина Шаповалова, повідомила, що весною традиційної гонки не буде. Але ініціатива, проявлена Олександром Лозенко, дозволила внести легендарну гонку в календар крос-кантрі змагань на 2016 рік. Хоч і влітку та у зміненому форматі.

У чому ж специфіка цьогорічного старту?

змінений та подовжений трек, який включав у себе як традиціні ділянки, так і нові елементи з великою кількістю піску

ну дуже багато піску, який вимагав ідеальної техніки та високої потужності

додано ще одне коло, а значить дистанція тепер становить 75 км

традиційний роздільний старт по 4 гонщики замінили на групову “рубку”

літо, спека

Усього цього достатньо, щоб довести до виснаження будь-якого гонщика.

Пропоную тезово пройтись по персоналіям та по ходу змагань.

Як і завжди, Пуща збирає багато потужних гонщиків. Технічних ділянок та підйомів на трасі обмаль, тож перевагу отримує той, у кого сердце та ноги можуть видавати високу середню потужність тривалий час. Фактично це такий спринт/розділка по техніці проходження дистанції.

Моїми фаворитами серед чоловіків були Олег Хлопов, Андрій Навроцький, Антон Кохан та Віталій Зубченко. Також на гонці познайомився з Євгенієм Закорою — майстром гірських марафонів, але про те, як він їде рівнинні гонки я не знав (чудово їде, як показав фініш).

Віталій та Антон мають різні стилі катання, але до фінішу дістаються завжди одними з перших. Шкода, що технічні проблеми завадили їм цього разу

Сюрпризом цього року стала неочікувано масова категорія “Дівчата”, 7 учасниць на старті, причому усі досить сильні. Нажаль, через гонку у Ржищеві, була відсутня Анна Верегелес (до її честі варто сказати, що на ній вона посіла перше місце). Якщо говорити про ставки, то на мій погляд найбільші шанси взяти подіум мали Яна Куликова та Оксана Сугакова, і я не помилився.

Прекрасні Яна та Оксана їхали дуже рівно та потужно, викликаючи захоплення оточуючих

Як вже було відмічено, цього року організатори вирішили зробити масовий старт, проте на вузьких трейлах Пущі це може спричинити завали. Тож було прийняте рішення розділити групу на сильнішу і слабкішу, це дозволило уникнути проблем на перших стартових кілометрах.

Тож старт пройшов стрімко, але безпечно. Хоча на фото й видно контактну боротьбу Андрія Навроцького та Антона Кохана.

А далі почалось випробування спекою, піском та супротивниками.

Перше коло лідери промчали за фантастичні 53 хвилини! “Потяг” у складі Навроцького, Зубченка, Закори, Хлопова та Романця роздавав надзвичайно потужно!

А от традиційно сильний на гонках з великим набором висоти Євгеній Черкас не зміг нав’язати боротьбу лідерам та приїхав лише 13-м. Спека і формат гонки зробили своє діло. Також, можливо, Євгена дещо гальмував “підвіс”, адже легкий хардтейл на Пущі має перевагу.

Передача води та харчування на другому колі

Нажаль, техніка підводить усіх. І саме проблеми технічного характеру зрізали декількох лідерів змагань. Віталій Зубченко пробився на другому колі та зійшов, а Антон Кохан пошкодив narrow-wide зірку та хоч і доїхав до фінішу, але втратив декілька позицій.

Технічні проблеми — саме прикре і підступне в крос-кантрі, і від них не застрахований ніхто

Техніка підводила не лише лідерів. Порвані ланцюги, вивернуті перемикачі — важка гонка. Також певні проблеми були і з розміткою траси. Через це втратив декілька місць Сергій Бойко. Самим прикрим інцедентом стало те, що через неточні дані на сторінці гонки велика група учасників не змогла знайти стартову галявину та не встигла стартувати.

Специфіка траси, її швидкість та рівність сприяла формуванню, так званих “потягів” та роботі змінами. Саме така техніка дозволила лідерам і жіночої, і чоловічої номінаціям долетіти на фініш з максимальною швидкістю.

Саме тому фініш в обох категоріях був по-справжньому спринтерським, з колеса супротивника. Найсильнішими виявились Олег Хлопов та Яна Куликова 🙂

Проте, у деякого виникли сумніви, чи вийшла перемога Олега “чистою”, адже частину дистанції він провів на колесі у Навроцького та Закори і за їх словами працював дещо менше. Але за свідченнями інших гонщиків, Хлопов мав певні проблеми на першому колі, потім включився та працював дуже сильно, що і принесло перемогу.

Відпрацював на 100%

Андрій Навроцький відновився після невдалого падіння на минулій гонці та видав феноменально рівний і сильний результат. Евгеній Закора став третім, з мінімальним відривом від попередника. Браво команді Байкпорталу, два місця на подіумі за ними.

2, 3 та 4 місце — потужності цих гонщиків вистачить, щоб тягнути за собою фуру

Медаль з Пущі — це маст хев для сильного гонщика

Що завжди відрізняло Пущу від інших гонок, так це її душевність. Сюди приїзжають з сім’ями, друзями та домашніми тваринами.

Але найголоснішою та найпозитивнішою була команда підтримки з Critical Mass Ukraine! Приємно, коли на гонці є глядачі ^_^

Все це спортивне свято відбулось завдяки трьом людям: Олесандру Лозенку, Марині Шаповаловій та Павлу Давиденку.

Олександр відповідав за розмітку, трек та безпосередньо ганявся (і неочікувано для усіх заїхав на 5 місце).

Марина, виступаючи давнім євангелістом Пущі, здійснювала суддівство та направляла енергію Олександра в правильне русло.

Павло та Грета були головними таймкіперами гонки і гарантували правильність результатів.

А недоліки? Вони були, звичайно… Вже згадана розмітка та невідповідність треку і стартової галявини, трохи навистачило води (стояла аномальна спека), проблеми з номерками учасників. Хоча все це нівелюється атмосферою свята та справжною спортивною боротьбою. Та й Олександр таки отримав прочуханки 🙂

Всі фото ми розмістили в окремому альбомі, шукайте себе.