Як проїхати 200-500 км за день

Проїхати 500 кілометрів — це досить просто. Головне знати основні правила «дальняків», не ігнорувати здоровий ґлузд та не брати дистанцію без підготовки.

Певно в усіх колись виникало бажання проїхати 100км за день? А хтось регулярно їздить 100+ і хоче спробувати проїхати 250+  От і у мене колись так сталось. Тут зібрано пару порад для одноденних поїздок протяжністю 150-500км. Стаття більше орієнтована на асфальтні поїздки 200+ влітку в суху погоду.

Під час тривалих подорожей ви можете з близька роздивитись цілі регіони, області, спостерігати за зміною ландшафтів та відчути культурні особливості та відмінності різних регіонів. Кажуть, села на Хмельниччині різняться з селами на Тернопільщині, знаєте чим?

Довгі подорожі — це можливість відвідати щось віддалене, де ніколи не бували, також це виклик самому собі. А чи зможу я здолати 200,300,600 км за раз? А що я буду при цьому відчувати? Напів запаморочені стани, «зомбі режим», відчуття втрати відчуттів, радість фінішу і т.д. — це речі, які неможливо описати словами.

Під час тривалих подорожей дуже сильно спливають усі технічні тонкощі екіпірування, посадки, ровера. Ви можете не відчувати трохи жорсткуватий памперс на годинних гонках чи кількох годинних покатушках, за 20 годин ви будете проклинати його. Чи легке притирання ротора. А під час 300 кілометрової подорожі це вам накине зайву годину часу. І це стосується абсолютно кожної деталі, про що і буде описано далі.

Отже куди їхати? …і навіщо?)

Маршрут

Можна знайти чи придумати собі кльовий маршрут з поверненням у точку виїзду, чи прямий з ночівлею у фінішній точці.

Краще використовувати відомі маршрути, по яким бодай раз хтось проїздив, щоб уникнути неприємних несподіванок аж до скасування поїздки чи непланового зростання часу подорожі, коли закінчаться сили, їжа, вода. Існує безліч сайтів та джерел, де можна завантажити актуальні треки, наприклад тут.

Якщо маршрут складаєте все ж таки самостійно, то потрібно обрати: кілометраж, кінцеву та поворотні точки, визначити оптимальний шлях між точками з мінімальним перепадом висот заради збереження сил. Легше зробити гак у 20-40км, ніж набрати зайвих 300-500м набору. До того ж, пару десятків кілометрів — несуттєва цифра на кількох сотнях.

Для базового маршруту можна використати маршрут від гугл мепс, вказавши відправну та кінцеву точку. Але потім варто його перевірити по всій довжині на перепад висот та якість доріг. Якість і покриття доріг є не менш суттєвим показником ніж перепади висот. Від цього середня швидкість може різнитись на +-10 км/г.

Щоб визначити кращу дорогу, можна використати Страву і подивитись найбільш вживані вело-маршрути, така собі «допомога залу». Проглянути якість основних авто-доріг можна тут.

Коли їхати?

Простий розрахунок. Беремо свою середню швидкість, можна і загальну середню (швидкість з урахуванням зупинок та привалів) на подібних ділянках. Як правило це в районі 20-27 км/г знаю і таких хто 500 проїздить з середньою 30+ км/г. Ділимо заплановану відстань на середню швидкість, отримуємо час подорожі. Наприклад, хочемо подолати 200км, середня 25, отже маємо 8 ходових годин. Тут 2 години сміливо можна накидати за рахунок привалів і без урахування форс-мажорів (вітер, технічні проблеми, втома і т.д.). Отже, така поїздка спокійно вміщається у світловий день, і виїзд можна зробити не одразу на світанку, а десь о 6-7 годині.

Тривалі подорожі зручніше робити влітку за рахунок довгого світлового дня та зручних погодних умов. У нашій широті світловий день триває до 16,5 годин у липні, і до 15,5 годин у серпні. Якщо виїздити до світанку (о 3-4 ранку), можна долати в районі 300км за світловий день!

Виїзд планується заздалегідь, але не варто сильно прив’язуватись до дат — краще звернiть увагу на прогноз погоди. А саме:

• наявність та характер опадів
• напрямок та силу вітру
• температуру

В зливу долати такі відстані мало приємно і середня швидкість буде суттєво меншою, при зустрічному вітрі буде надмірна втрата сил та збільшення часу подорожі. По вітру можна проїхати без напруження 100+ км з середньою більше 30. Легка паморось не впливає на подорож, а навпаки освіжить.

Також варто врахувати, що вдень у 35-и градусну спеку теж не дуже легко їдеться, а якщо самі спекотні години (12-15) припадають на рельєфну місцевість, втрата швидкості буде більшою, ніж в ту ж саму спеку по рівному. Зранку та вночі 10-и градусні підйоми долаються без проблем. Отже, можна проглянути ділянки маршруту і підгадати виїзд так, щоб подолати їх у комфортну пору доби.

Їжа

Коли ми вже знайшли чи склали маршрут подорожі, варто визначитись з харчуванням у дорозі. Зазвичай ми їздимо великі відстані у 2-й (фітнес) та іноді 3-й (аеробній) пульсовій зоні. У 2-й їзда відбувається переважно за рахунок розчеплення жирів, у 3-й за рахунок вуглеводів з крові. Для таких поїздок потрібна максимально компактна, енерговмісна їжа, багата на вуглеводи, з певним вмістом білку, мінімальним вмістом жиру і, бажано, взагалі без шкідливих чи хімічних речовин.

Оскільки за таку подорож буде випалено від сотень до кількох тисяч кілокалорій, то вашому організму і особливо печінці з підшлунковою доведеться усе це переробити та відфільтрувати шкідливі продукти розчеплення (жири, хімія, домішки і т.д.). Також буде утворена величезна кількість продуктів розпаду в тілі і м’язах, яка дасть про себе знати під кінець подорожі і на наступний день. Тому за добу не варто об’їдатись, вживати важку, смажену, шкідливу їжу, алкоголь і т.д.

Зраще збагатитись вітамінами. Перед виїздом можна з’їсти гарну порцію мюслів зі злаками, горіхами, ізюмом, курагою, висівками. Маю власний рецепт «Калапуця»: до мюслів додати синтетичних вітамінів. Вітамін С 1000Мг, аспаркам 2 таблетки. Дуже добре з’їсти велику порцію макаронів, але без перцю, вершкового масла та червоного м’яса. Складні вуглеводи, що будуть довго розчіплюватись та підживлювати енергією.

В дорогу добре взяти 2-4 банани, і по дорозі докупити ще стільки ж. З собою ще кілька грамів вітаміну С — в дорогу і на ранок. Як антиоксидант та для підтримки імунітету. Добре йде гематоген, але швидко приїдається. Чудово йдуть батончики з мюслів, типу Снекджой, але спеціалізовані спортивні батончики краще. На цьому можна впевнено долати біля 200км.

Докупати можна шоколадні батончики, але в них багато хімії. Добре йде ірис, правда, він досить жирний, краще свіжі хлібо-булочні вироби з маком, повидлом, але вони об’ємні і з собою не візьмеш.

Молочко (йогурти, кефіри) може викликати срачку і зіпсувати усю подорож. Обов’язково з собою мати атоксил у вигляді порошку — значно ефективніший за активоване вугілля, швидко приводить до тями після нудоти.

Вода

На таку подорож може піти значна кількість води/рідин. Всі 4-8 літрів води ви на себе не візьмете, та і зайвих пару кілограм води швидкості вам не додадуть, достатньо мати 1,5-2,5 літровий об’єм води у вигляді 2 фляг чи гідратор і дорогою його поповнювати. У цьому вам люб’язно допоможуть в кожному дворі кожного села.

У воді розчинити пару таблеток аспаркаму від знесолення та заради підтримки серця, взагалі краще аспаркам везти з собою, і вживати по 2 таблетки раз на 6 годин. Можна лимонний сік як антиоксидант чи трохи меду в якості енергії. Добре розчинити гіпотонік, але тут вже у кожного свій власний рецепт.

Інколи можна приємно побавити себе квасом. Але користі від цього не багато. Далі це все потрібно компактно спакувати і щоб було зручно діставати під час їзди. Якщо все правильно спаковано, їсти-пити, зручно не зупиняючись.

Ровер

Не варто їхати у тривалу одноденну подорож на гірському двохпідвісному МТБ з покришками 2,35″ чи на спрінтовому карбо-шосері з гоночною посадкою і глибоким кермом.

Для дальніх поїздок оптимально обрати щось з колесами 28″, гоночний шосейник при всіх перевагах доб’є незручною посадкою та жорсткістю. Хороший вибір — максимально м’який шосейник з завищеною посадкою i покришками 25-28мм.

Гарний варіант гравійний шосейник, велокросовий ровер (СХ), гібрид, спортивний турінг.

МТБ, заточений під асфальт, теж добре підходить. В ідеалі зi сліковими покришками 1,5-1,75″ типу Maxxis Detonator чи Sachwalbe Kojak з жорсткою вилкою, вузьким кермом, ріжками та з великими зірками (42-44) спереду.

Хоч він і буде програвати по аеродинаміці (в основному через високу вилку та широке кермо) та інколи може не вистачати передач, проте буде комфортнішим і не таким критичним до поганої дороги. Дуже зручно ставити на найнер шосеінi покришки чи навіть шосейні колеса, які іноді влізають і в 26″ раму та вилку.

В таких поїздках основний параметр — комфорт, тут чим м’якіше рама, гріпси (обмотка руля), чим більше положень для рук, зручніше сідало — тим легше та приємніше буде подорож.

Посадка має бути ідеально підігнана, щоб тулуб не був паралельним верхній трубі у вертикальному положені, бо інакше перевтомляться руки та шия чи перевантажиться дупа.

Найбільшу роль певно будуть відігравати ширина та тиск у покришках. Покришки мають бути з мінімальним тертям кочення, на асфальт — лише сліки. Для 28″ колеса 23мм покришка — поганий варіант, оскільки потребує тиску в 7,5-8 атмосфер і тому занадто жорстка, навіть якщо здути до 4-5 атмосфер, то буде створювати велике тертя, легко закусити камеру + поганий контроль поворотів. 25 мм значно краще, 28 теж добре підходить. Можна і 32-35мм поставити, але то вже на погану дорогу чи на любителя. Тиск треба точно підібрати під свою вагу і поверхню, щоб не трусило і при цьому не виникало зайве тертя. Наприклад для моїх 72кг і 25мм покришках це 5,9-6,4атм, для 28мм — 5,2-5,9. Для 35мм — 4,5-5атм. У Schwalbe є хороший графік на цю тему.

Великим плюсом буде карбонова рама та кермо з підсиділом, які будуть гасити та поглинати вібрації. Маленькою хитрістю тут буде послаблення болта(ів) кріплення сідала на півоберта. Якщо рейли сидіння будуть менше стиснути, то зможуть більше вигинатись — це дасть до 5мм додаткового руху сидіння, що збільшить комфорт і зменшить тертя між памперсом та сідницями. Але треба не перестаратись, щоб сідало не «сповзло» у незручне положення. В ідеалі таке послаблення робити на станку, коли видно рухи деталей під навантаженням.

Ровер має бути НАДІЙНИМ і ви маєте бути впевненні у ньому на 110%, бажано провести повний технічний огляд перед поїздкою. Якщо лопне підшипник, трос, вилетить шприха за пару сотень км від кінцевої точки, розлюфтиться педаль чи шатун — буде мало приємного. Тому в ідеалі повністю перебрати трансмісію, перевірити затяг УСІХ болтів та вузлів, стан тросів та рубашок, залізти в каретку, перебрати втулки коліс. Вимити, та заново змастити ланцюг зірки, касету. Переконатись у відсутності тертя у втулках, каретці, роликах заднього перемикача, притирання роторів чи ланцюга до перемикачів.

Усі дрібні тертя значно скажуться на витраті сил, середній швидкості та часу подорожі, бо будуть діяти не 2-3 а десятки годин. До прикладу мій велокрос, заточений під асфальтні поїздки після 400 кілометрової подорожі.

Пакування речей

Речі, закріплені на ровері, значно менше заважають їзді, ніж ті, що закріплені на собі. Краще мати кілька дрібних сумок, ніж здоровенний напів-пустий баул, який сам по собі важкий, та багажник під нього. Великі речі, такі як камери, насос, можна взагалі примотати до рами ізолентою чи скотчем.

Не варто забувати про аеродинаміку ровера! Комусь здасться смішним, але чим більша ваша лобова площа, тим більше зусилля на вас чинитиме не тільки набігаючий потік, але й вітер, саме тому Майкл Холл, що проїхав навколосвітню подорож на ровері за 3 місяці, їхав з лежаком. Взагалі у нього усе дуже правильно прораховано і спаковано.

Зручний варіант — трикутні сумки в рамі, навіть на площу усього трикутника. Нарамна сумка біля рульового стакану для їжі, смартфону, батарей. Величенька підсидільна сумка, краще банановидна на 2-5л. Якщо наплічник, то тільки гідратор на 2-3 літри, не більше!

Мені вистачало маленької сумки в рамі до 1л і гідратора 2л, оскільки не мав кріплень під фляги.

Речі

1. GPS-навігатор/смартфон, з павербанком чи запасними акумуляторами. Використовую Garmin EDGE 705 з акумулятором 1250 мАг, якого вистачає на 8 годин.

2. Павербанк на 5000 мАг — цього вистачить на 40 годин безперервної роботи.

3. Заряджений телефон з грошима на рахунку.

4. Гроші на доїзд з буд-якої точки у початкову чи кінцеву точку маршруту.

5. Ліхтар, що кріпиться на руль у затискач та 1 запасний акумулятор до нього.

6. Кілька блималок на підсиділ, шолом.

7. Iнструмент: 6-гранники в наборі, 6-гранник на 8, вижимка, насос, бортувальні лопатки, ключ для шприх, складний ніж, «зірка шерифа» для роторів при потребі.

8. Запчастини: 2 камери, 1 кевларова покришка на випадок прорізу, 2 нових троса гальмівних, 2 нових троса перемикачів. Коли рвуться — вся поїздка зіпсується, важать мало, місця не займають, можна 1-2 запасні шприхи приклеїти ізолентою до труби рами 😉 Добре мати 3-8 грам рідкого мастила, за подорож може закінчитись.

9. 2 фляги 0,7-1,5 л на рамі чи гідропак 2-3 літри у спеціальному компактному наплічнику.

10. Бинт, пластир, вазелін (так, для дупи). Пластиром можна заклеїти місця, де натирає — руки, ніс, і т.д.

Одяг

Максимально зручна, якісна та обтічна велоформа. Оскільки в нiй ви проведете тривалий час, і кожний невеличка незручність може перетворитись на проблему. Раджу комбінезон на голе тіло, він не тисне в поясі, не натирає лямками, менш паркий, обтічний, зручно сидить, часто взагалі не відчувається на тілі.

Оскільки виїзд з самого ранку, то навіть влітку температура може різнитись на 10-15 градусів. І навіть якщо ви стійкі до холоду, то не ваші коліна, які і без того отримають значне навантаження. Тому найкращій вихід з ситуації — рукави та ноговиці, які легкі, не займають місця, і швидко перетворюють ваш одяг у закритий. До того ж, рукави вдень захистять руки від сонячних опіків. Якщо вони теплі з флісом — це вам не завадить влітку.

Памперс — мабуть найголовніша частина одягу у таких поїздках. Тому він має бути рельєфним, з зонами, ідеально вам підходити, і має бути обкатаним на менших дистанціях, ніж запланована. Але це дуже індивідуально. Хтось після 100км не зможе сісти, а хтось 400+ їздить без наслідків і вазеліну. Після 150-и км можна сміливо мастити його вазеліном у місцях дотику. Кращє він буде мокрим від нього, ніж від вашої крові. Все одно потім прати. Якщо у вас є щось між сідницями і памперсом (особливо у дівчат) — це Погана ідея, дупа буде розтерта в кров.

Рукавиці мають бути обов’язково з подушками, в ідеалі гелевими, але навіть дешеві китайські з паралоновими подушками будуть значно краще дорогих тонких. В кінці поїздки ви все одно скоріш за все будете триматись кінчиками пальців за кермо, чи тому що так їхали усю дорогу і продовжуєте, чи тому що долоні відбиті і ви просто не можете взятися за кермо. Тут також важливо які гріпси (обмотка руля), ширина покришок та тиск в камерах.

В темний час доби чи в похмуру погоду обов’язково мати жовтий жилет! Бажано не дуже широкий, щоб щільно сидів на формі. Так він обтічніше і це додатковий шар утеплення вночі.

Окуляри треба мати з темними та світлими (прозорими) лінзами. Якщо брати просто темні, то в вечорі якщо не сховати надійно в сумку їх легко загубити, а їзда усю ніч без окулярів призведе до запалення роговиць очей. Не дуже приємно коли очі червоні і чухаються. Під окуляри на ніс наклеїти пластир, тоді вони не сповзатимуть і не натиратимуть переносицю.

Досить зручним у таких поїздках є дзеркало заднього вигляду, за 10-20 годин подорожі це вас позбавить кількох сотень озирань.

Ну от наче і все в 2-х словах 🙂 Хто сильно займеться дальніми подорожами велкам до Рандонерських клубів, що регулярно їздять на великі відстані, календарь бреветів на 200, 300, 400, 600, 1000, 1200км можна знайти тут. Для мешканців Києва інформацію можна знайти на Велокиєві.

Стаття написана з мого власного досвіду, впевнений деякі пункти будуть корисні. Зрозуміло що досвідчені роверисти мають свій досвід стосовно певних питань, особливо в пункті харчування.

Гарних усім подорожей!

Блог: З ровером на плечі чи куточок сусловода
Написал: Medvediev Ivan (Proflater)