Bike in City

Не дзеленькай на мене, я Ня!

Завжди думала, що велосипедисти у світі схожі. Чи не правда? Вони завжди знайдуть про що поговорити та й катнути разом залюбки! І якщо у нашій культурі велосипед більше сприймається більше як дозвілля або як бунтарство (якщо це не спорт), то є багато прикладів країн, де велосипед є буденністю. Так у Японії навіть є закони та відповідальність за їх порушення… Детальніше далі 😉

Японія & Україна

Велорух у Японії добряче розвинутий. При цьому велодоріжок не так багато як, наприклад, у Нідерландах. Це робить ситуацію з Україною схожою: велосипедисти є і їх численність росте, а доріжок поки немає. Проте у японців є традиції, які вони уважно та обережно поєднують із законами. У нас же поки період наростання прошарку нових традицій, та й закони тільки в процесі «формування». То чому б не зазирнути до країни з сусідньої частини світу та почерпнути досвід?

Знайома мабуть що усім країнам Європи ситуація із завантаженим трафіком, не новина й для Японії. При цьому, як вже було зазначено, велодоріжки є не усюди, що дозволяє повноправно велосипедисту рухатися по тротуару. Але дзеленькання дзвоником, щоб пішоходи розступились, сприймається як невихованість велосипедиста та дратує пішохода.

А якщо тротуар десь звужується, велосипедист має зупинитися та пропустити пішохода. Якщо велосипедист став на шляху пішохода і перешкоджав дорозі, він буде покараний на 190 EUR.

Є ще менш очевидні закони і за їх порушення вас можуть оштрафувати на кругленьку суму. Але, звісно, першим буде все ж попередження поліцейського, всі ми люди. Та якщо ви нанесете шкоду чи станете учасники нещасного випадку, то наслідки можуть бути серйозними.

То що ж заборонено під час їзди на велосипеді в Японії?

Тримати парасольку

Штраф до 340 EUR

Сезон дощів у Японії триває протягом двох місяців. Тайфуни у цей період не рідкість. Усі знають, що коли штормить, велосипедисту залишитись сухим дуже важко. Японці знайшли розраду у звичайній парасольці. Історія умовчує, та очевидно, що їзда з парасолькою призвела до інцидентів. Тож тепер катання з парасолькою заборонене!

Але винахідливі жителі країни сходу Сонця обладнали велосипед спеціальним тримачем парасольки. Хоча більш очевидним та зручним рішенням є вдягнутися у дощовик або водонепроникні речі.

У Києві ж важко собі уявити велосипедиста з парасолькою. Поки велосипед у місті це більше спорт. До того ж у Києві це «шкідливо для здоров’я», бо насправді небагато тротуарів міста мають з’їзд для велосипеда, а стрибати з однією рукою на рулі не кожен зможе 😉

Катання у навушниках

Штраф до 340 EUR

Навушники заважають вухам чути те, що відбувається на дорозі, а музика розсіює увагу.

Це правда, та вона не заважає багатьом у Києві їздити у навушниках. Хоча кожен вирішує для себе, правда ж?

Парне катання

Штраф до 190 EUR

У Європі парне катання також викликає сперечання. Та в Японії трафік настільки щільний, що їзда поруч взагалі неприйнятна. Деінде навіть стоять навіть знаки заборони парної їзди.
Що ж до киян, то не проїхатись з другом поруч по Житомирській трасі – майже гріх! Багато велосипедистів катає у парі саме заради спілкування. Проте у щільному трафіку міста безпечніше їхати все ж один за одним.

Користування мобільним телефоном

Штраф до 480 EUR

Завантажувати сторіз Інстаграму на телефоні, тримаючи кермо однією рукою, є поганою ідеєю.

На щастя жодного разу не бачила у Києві таких велосипедистів.

Алкогольне сп’яніння на велосипеді

Штраф до 6 400 EUR

Японія – країна, де алкоголь за кермом не сприймається взагалі. Це стосується і велосипедистів. Порушника чекатимуть великі проблеми.

А от у декотрих велосипедистів Києва на це взагалі власні погляди. Вони влаштовують перегони по барах з умовою вживання в кожному певних «рідин», за які потім на фініші підраховують бали і таким чином визначають переможців.

Цікаво, а як там у Японії у водіїв із дотриманням ПДД, чи завжди вони вмикають габарити при повороті, чи не підрізають? Хто знає, пишіть у коментах 😉

Їзда на незареєстрованому велосипеді

Японія має цікаву систему реєстрації проти крадіжок велосипедів. Хоча сама реєстрація є обов’язковою, за невиконання цього правила немає відповідальності. Звісно з іноземця запит невеликий, лишень демонстрація документів, що засвідчують особу.

А от незареєстрований велосипед японця викликає підозри та призведе до розслідування, під час якого перевірятимуть чи не викрадено цей вел, навіть якщо велосипедист є законним власником.

Зареєструвати велосипед насправді неважко. У департаменті префектури за 500 ієн видають наклейку, яку треба прикріпити на раму.

До речі така система не вимагає документів на велосипед, тому навіть «б/у з Європи» можна зареєструвати і катати. Проте багато інших «але», через які нам рано до такої системи придивлятися. Поки тільки повний контроль двоколісного, товстий та довгий ланцюг, який закріпить раму, колеса, сідло поки велосипедист на хвилину відійде по водичку.

Наостанок

Існує ще ціла купа інших правил. Наприклад, про світло у темряві, катання з дитячим сідлом та інші. Особа, котра порушує правила двічі протягом 3 років, повинна пройти заняття безпеки велосипедистів. Одне заняття коштує 55 EUR, а невиконання настанови може призвести до додаткового штрафу до 480 EUR.

На цьому в мене все. Усім рівних дорог, попутнього вітру і класних нових вражень!

P.S. Фактаж, на який спиралась взяла тут.

Заметили в тексте ошибку? Выделите её и нажмите Ctrl+Enter.

Думанецька Валерія

Особиста історія велосипедизму почалась з дитячого сінглспіду Зебра, з яким пережила перші здерті колінця, але була найшвидшою на селі. Далі був ашанчик Fort... і понеслось: антикварний шосс Parkpre та легендарний мтб Gary Fisher. А зараз мтб на ригідній з бараном на ім'я broomcycle
Без вела життя не уявляю, то для мене як голуб миру ХХІ століття ;)

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: