Чемпіонат Києва по МТБ 2016

Спорт в Україні більше нагадує пацієнта, який живий на зло лікарям (за виключенням футболу, бо “те що вмерло, померти не може”). Все тримається на ентузіазмі окремих тренерів, організаторів, та звісно самих спортсменів. І крос-кантрі не виключення. Саме аматори є рушійною силою велоспорту на сьогодні. Офіційний велоспорт закопаний під товщею інтриг, скандалів та кумовства. І якщо шосейні велоперегони ще отримують певну підтримку від Федерації велоспорту та привертає увагу великих спонсорів, то МТБ тримається виключно на окремих особистостях, які вкладають сили, час та свої фінанси у організацію спортивних заходів з таких дисциплін як ендуро, даунхіл чи крос-кантрі, яке й буде темою нашої сьогоднішньої статті.

Ідея проводити власні змагання із мінімальними стартовими внесками прийшла Олександру Лозенку вже давно, декілька років підряд в Києві він з командою однодумців проводять зимові гонки, так звані Термокубки, які збирають немаленьку кількість бажаючих поганятись в умовах далеких від ідеальних. І як антипод зимовій гонці, учора, 3 липня відбувся Чемпіонат Києва з МТБ. Чому антипод? Температура у затінку +30, висока вологість — справжнє випробування для учасників.

Місцем проведення було обрано парк “Дубки”, як місцевість з великим перепадом висот, варіативністю трейлів та розташовану логістично зручно практично для будь-кого з гонщиків.

Елементи траси різноманітні і далеко не прості.

Про що обов’язково треба сказати, так це про трасу змагань. У кантрійних колах Олександр давно відомий як кваліфікований трейлбілдер, він завжди готує цікаві треки. Але цього разу вийшов так званий overkill, багато хто з учасників під час гонки відверто бажав огранізатору тортур, пекла, мопса і зайвих кілограмів на байку. Коло довжиною у 5,5 кілометрів містило два крутих траверси (один з дуже сипучим покриттям), декілька перетинів води, секцію з мікроруліловом (плутаний сегмент траси, що потребує високих навичок балансу та вміння повертати в тісному просторі), секції з коріннями на спусках, та велику кількість крутих підйомів (торчків). Загалом, на колі учасники набирали понад 100 метрів висоти, що для трас у Дубках не є занадто великим показником. Для всіх охочих спробувати свої сили, трек траси доступний для перегляду та завантаження.

Що ж до розмітки, то на мій погляд вона була зроблена у найкращий спосіб, за допомогою “шредера” (мілконарізаного паперу, що лишається після знищення документів). Проте у деяких учасників виникли зауваження до маркування дистанції, можливо в деяких місцях воно було недостатнім.

Не дивлячись на спеку та період літніх відпусток, склад учасників був досить сильним, декілька слів про окремих гонщиків.

Анна Вергеліс

Прорайдер команди Specialized Ukraine, гонщиця з високим рівнем техніки, дуже потужна і завжди показує достойні результати. На гонках лишає позаду більшість чоловіків.

Олександр Лозенко

Також відомий як Амерс. Організатор гонки. Доволі потужний крос-кантрі гонщик, але йому дещо не вистачає техніки. Про свої слабкі сторони знає та намагається їх підтягувати.
На фото — Олександр пояснює Андрію Навроцькому як проїхати на стартову галявину. Старт гонки відкладено на 30 хвилин.

Олег Хлопов

Гонщик з надзичайною потужністю, хоча має більш “рівнинну” спеціалізацію. Після строкової служби в армії відновлює втрачену форму. Але навіть зараз показує визначні результати.

Тарас Кришталь

Відкриття цього року. Аматор, що постійно показує прогрес. Приємно слідкувати за його ростом. Як на мене, не останню роль в успіхах Тараса зіграли спільні тренування з Дмитрієм Петровим та переймання його досвіду. Спеші, що сказати 🙂

Андрій Навроцький

Райдер-легенда. Відомий у велоколах як Бантік. Один з лідерів будь-якої гонки, гонщик, який показує надлюдську потужність. Щоправда це має наслідком часті поломки деталей, які просто не витримують.
На фото, Андрій готує велосипед до гонки і розминається.

Євгеній Черкас

Співорганізатор гонки та зірка Зимового Термокубка. Уверх він їде можливо найкраще з присутніх.

Володимир Шиліжинський

Райдер команди Kellys-BLC, дуже технічний гонщик, але йому трохи не вистачає потужності та вдачі.

Марина Шаповалова

Власне учасницею гонки вона не була, але я не можу не згадати практично королеву київського крос-кантрі. Саме Марина є незмінним організатором гонок в Пущі, Дубках та Парку Дружби Народів. На її тендітних плечах тримається великий пласт любительського кантрі останні десять років.

Декілька слів варто сказати про техніку, на якій їхали райдери. Більшість велосипедів були хардтейлами, траса не вимагала використання повно-підвісного байку.

Варто відмітити, що навіть таку складну трасу учасники вдало їхали на одній зірці спереду, 36 зубців було достатньо і для розкручуванні на спусках, і для ефективного підйому.

Пустотілий винос Cannondale дозволяє зберігати у ньому багато корисного, але як бачимо на фото зправа — діставати не дуже зручно.

Розмаїття техніки, кожен підбирає велосипед під свій стиль їзди.

Вілсет від Crank Brothers не часто зустрінеш на гонках, райдери їх не люблять.

Поговоривши з гонщиками, можу підтвердити, що тенденція змін у спортивному харчуванні все ще актуальна. Чи пов’язано це з кризою, чи із здоровим глуздом, але факт є фактом — багато хто з райдерів переходить на більш економні варіанти спортивного харчування. Фініки, протеїн, BCAA, ізотоніки власного виробництва. Перелік великий, і у ньому все менше фірмових виробів від Nutrend чи Nutrixxion.

Останні приготування. На фото Амерс стає на коліна перед прорайдером Specialized.

Техніка готова, фляги повні, учасники вирушають на старт.

Напруга практично не відчувається, всі чітко знають, що робити.

Традиційно, зі старту формується “поїзд” з декількох найсильніших учасників.

Перше коло показало надзвичайну складність траси для усіх гонщиків. Особливо здивувались учасники, які не робили попередню прикатку траси. Дуже дорога помилка, яка коштувала і позиції на фініші і підвищила рівень загрози для спортсменів. І навіть досвід не допоміг деяким учасникам. Так Андрій Навроцький на одній спецділянці не упорався з керуванням. Прикре падіння не дозволило йому продовжувати гонку внаслідок травми руки.

Зліва: падіння і травма руки змусили Андрія Навроцького достроково припинити гонку. Зправа: той вираз обличчя, коли раптово виїзжаєш на корневий спуск.

Майже перед фінішем кола учасники мали заїхати дуже крутий підйом. Він став для деяких учасників нездоланним, і крос-кантрі на певний час перетворювалось на циклокрос.

Що характерно, цей підйом на останньому колі не могли заїхати ні людина, яка проектувала трасу, ні людина, яка виграла гонку. Іронія, вона така 🙂

Натомість велика кількість учасників продемонструвала високий клас та змогла подолати підйом, у тому числі Анна Вергеліс.

І саме на цьому підйомі Олег Хлопов відвоював третє місце, обійшовши конкурента, майстерність і сила!

Фініш показав наступне.
Сьоме місце посів автор трасси, який ледь втік від Шилижинского і Зубенко. /алюміневий 29″ підвіс 110–100 мм ходу/
Шостим заїхав досвідчений та відомий тренер Гринь (в народі — Санич). /карбоновий 26″ 100мм хардтейл/
П`ятим заїхав гінець команди “Пятий Отряд”, Євгені Черкас. Женя знає трассу мабуть краще за всіх, однак замість тренувань він витрачав час на її проектування и підготовку. /байк — алю 140–140 підвіс 27.5/
Четверте місце. Перший кто не потрапив на подіум — Щербацький Андрій. Це мабуть найбільш прогресуючий участник аматорского спортивного велоруху. /байк — хардтейл з 90мм вилкою лефті/
Третє місце заслужено завоював Олег Хлопов. Людина, що має дивовижну генетику. Рік в арміі не завадив йому заїхати на подіум. ?байк — 29 карбоновий Трек/
Друге місце посів Погребний Андрій, відомий як Андрон. Давно його не бачили на аматорських змаганнях — однак форму він не втратив і проїхав дуже потужно. /байк — своркс 2012 року з вилкою 90мм/
Чемпіоном став мабуть найтехнічнійших райдер в Україні — Віталій Зубченко. /байк — карбоновий 29 фокус с 100мм вилкою/

За результатами 4 виснажливих кіл трійка переможців виглядає так:

Зубченко Віталий 01:20:03
Погребний Андрій 01:23:59
Хлопов Олег 01:24:28

Автор фото Валентин Ханмамедов

Як на мене гонка вдалась якнайкраще. І невеликі непорозуміння з розміткою та затримка старту не знижуть загальної високої оцінки. Так, були питання до складності траси, але вони виникли лише у тих гонщиків, які не зробили попередньої прикатки.

Наостанок варто відмітити абсолютну бюджентісь участі для гонщиків. Стартовий внесок складав 100 грн, що є дуже символічною сумою, порівнюючи з, наприклад, біговими або тріатлонними стартами. Проте не можна оминути таке явище як race bandit — це людина, яка виходить на гонку без стартового номера і не сплачуючи внеску за участь, що вносить хаос у фінішні протоколи та додає організаторам проблем. Цей рух доволі популярний на заході і, як бачимо, добрався до нас. На фото якраз такий учасник.

Всі фото (а це 255 світлин) ми розмістили в окремому альбомі, шукайте себе.

Для повної картини почитайте звіти самих учасників:

Андрій Навроцький
Котяра
Обговорення на БайкПорталі.
Обговорення на Фейсбук.

І до зустрічі на майбутніх гонках!

Для нас це перший досвід репортажу з гонки. Будемо раді почути зауваження та побажання на майбутнє.