All-Inclusive down-country у Кемері

Туреччина, Анталія, Кемер, сонечко, морько, все-включено, красиві гори кругом.
Гори.
Каміння.
Спуски.
Підйоми.
Велична Тахтали.
МТБ.
Катать.
Хотєть!

Здається у 2016 вперше приїхали у Кемер з сім’єю.
Чудовий сімений відпочинок. Але мене тягнуло в гори. Велична вершина гори Тахтали манила.
Тоді я просто бігав (ходив) короткі радіалочки навколо Кемера. І мріяв як тут буду катати.

У сімейному відпочинку головне зберегти баланс і відпочити мають всі.
Гори цікаві одному мені, а Червоне море у Єгипті значно багатше за Кілікійське море.
Хоча і там можна катати  — про відпочинок у Шармі читати тут.
Туреччина виграє якістю і приємнішою атмосферою (програє ціною).

У 2021 був чудовий період коли москалям заборонили літати у Туреччину.
Що зробило її сильно привабливішою для нашого відпочинку.

Планування поїздки слід почати з перемовин з дружиною)
Не кожна дружина дозволяє у сімейну поїздку можна взяти велосипед, щоб замість таляпання у басейні з дітьми — лазити у турецького чорта на кулічках.

Турагентам треба відразу ставити умову — з нами летить велосипед. Готель має бути готовий до такого. А також з авіакомпанією все має бути улагоджено, щоб не було нюансів. У МАУ велосипед можна возити по квоті багажа. В цей раз летіли Азуром — велосипед летить за $50 одну сторону.

Готелі ми обирали зважаючи на виїзди в гори, гарний пляж, наявність водних гірок на території, та іншу дитячу інфраструктуру.
На узбережжі багато містечок за яким відразу стіна скель, і треба далеченько їхати до підйомів.
Дивились і в бік Аланії і в бік Кемера.

Переміг невеликий готель Sailor’s Beach у селищі Kiris, південніше Кемера.
Затишне маленьке селище. Навколо преміальні готелі.
Наш готель хоч і не дуже великий, зате в ньому все зручно і якось затишно.
Особливо сподобалось, що готель сімейний — щовечора шоу і музика, об 11й вже тихо, а о 12й всі сплять.

Поруч маленька гора Calistepe, з зручним заїздом і кількома трейлами.
Тут же русло річки Kemer Cay. Річка виходить з гірської ущелини. Поруч з річкою дорога, яка веде до пригод.
На південь туристичні селища, і за селищем Текірова також починаються трейли і грунтовки.
На півночі, за Кемером — красивий  Гуюк каньйон. Туди можна доїхати трейлами у передгір’ї.
І на додачу — Лікійська тропа.
Тобто Кіріш і Кемер це ідеальне місце для старту радіалок у гори.

Велосипед і готель

У готелі в перший день на мене не звернули уваги.
А у другий день був невеличкий конфлікт — “ви тут розносите бруд своїм велосипедом і заважаєте гостям“. І взагалі велосипед в номері ніззя.
Все вирішилось на взаємовигідних умовах — через лоббі велосипед маю носити на руках, і для парковки виділили старий окремий номер (дуже зручно).

Грунти

Грунтів тут фактично немає. Є каміння. Від маленьких валунчиків до скелястих виходів.
Сама назва “Кемер” перекладається як “кремінь” (камінь).
Під колесами фактично морське дно, що піднялось над водою.

Місця каталки

Гора Калістепе (Calistepe)

Висота 318м.
Приємна грунтовка веде на вершину. Дуже зручна для тренувань і навалювання інтервалів по 5-15 хвилин.

Є кілька трейлів вниз.
Два з них стартують на півдорозі до вершини, біля шлагбаума. Один на північ, другий на південь. Приємні, відносно прості спуски. Прості відносно того адіща що тут зазвичай)))

Ще два трейли починаються ближче до вершини.
Від дороги йде одна стежина, яка далі розділяється на дві — у бік Кемера і у бік Кіріша.
На цих трейлах доведеться трохи попішкодралити, але воно того варте.
В бік Кемера дуже класний — тропа навколо гори. Є видові закутки.

І п’ятий спуск починається від метеостанції на вершині.
Початок знайти досить складно. Або від метеостанції йти вниз по гребню (мій варіант). Або лізти у колючі кущі біля радіовежі. Там є стежка, її видно з іншого боку.
Суск складний, багато вузьких і крутих проїздів між скелями. На початку я йшов не менш ніж 50%. А далі класні світчбеки.

Передгір’я

У лісах вище (східніше) шосе є багато троп. Вони пішохідні. Але катати там також можна. Красиві хащі, візькі технічні трейли по камінню. Дуже класно.
А ще тут водяться дикі кабани (я зустрічав).

Через каньйон у гори

Дорога вздовж річки Kemer Kay проводить за стіну скель. І там з’являються варіанти.
Хочеш асфатиком (одна дорога). Хочеш грунтами (кілька віріантів).
Хоч вгору, хоч вниз.
Тут можна проїхатись по Лікійській тропі.
Взагалі склалося враження, що написом Likya Yolu промарковані майже всі місцеві стежки))

Спуск з гори Тахтали — 28км/2000м вниз

Для ендуро — маст райд. Для кантріл — на ваш розусуд, може бути боляче.
На верхівку краще піднятись канаткою, а не пішкодралити.
https://www.strava.com/routes/2857922704886472538
(трек Богдана Авращенко)

На південь за Текірова

За селищем Tekirova починається грунтовка вздовж узбережжя.
Вона заводить у неймовірно гарні бухточки. Для мене вони були абсолютно безлюдні, вам може так само повезти.
Нажаль я був обмежений у часі і не проїхав цю дорогу до кінця. То вже у наступний раз.

Лагуни між Текірова і Кірішем

Коротенькі трейліки до туристичних лагун. Кораблики з Кемера возять туристів саме сюди.
Рекомендую їхати сюди рано вранці, коли туристи і охорона ще сплять)
Між лагунами трохи пішкодрала. І далі на південь стародавні руїни (вдень платно, вранці — нікому платити), є гарний туристичний пляж (так само платно), а ще південніше приватна територія.

Мої поїздки

Калістепе

Короткі тренувальні виїзди на “домашні” трейли.
https://www.strava.com/activities/5451887985
https://www.strava.com/activities/5464373434

На Тахтали. Ачівка №1

https://www.strava.com/activities/5456461668

Гора мене манила, і в мене був тільки один варіант — заїхати на гору Тахатали.
Піднімався найкоротшим і найпростішим маршрутом. Асфальтом до Gedelme, далі грунтами.
До 1700м чудова грунтовка. Дорога дуже мальовнича. І за наступним поворотом ще більш мальовнича.

Природа змінюється поступово з набором висоти. Від колючих кущів і покручених вічнозелених дерев, до величних стовбурів вище, і яйли, ше вище.

Повз ферм, де люди вирощують кіз і овець.

Не відразу знайшов тропу на вершину, довелось трохи поблукати.
А далі ще 500м набрав пішкодралом.

Гола вершина, всипана камінням.
Навколо нікого, тільки десь внизу у тумані час від часу клатають маячки на худобі.

За всі 5 годин підйому я зустрів тільки пару фермерів.
А на вершині туристичний кіпіш. Шум, музика. Групи прибувають на канатці. Бігають по загончику, фоткають у розриви хмар.

Вниз.
Вниз було важко, страшно і класно.
Поспішав бо у готел хвилювалась дружина. План А “повернусь до обіду” накрився дівочою красою, і не хотілось щоб те саме сталось з планом “повернусь до підвечірка”.
Тому вниз вже не шукав трейлів, а їхав по коротшому шляху.
Зачепив тільки один кусок, паралельно асфальту.

Класно катнув. Але у наступний раз, на вершину Тахтали — тільки підйомничком.

Гуюк каньон. Ачівка №2

https://www.strava.com/activities/5473130087

Не знаю чому, але дуже хотілось туди поїхати. Трохи насторожувала відсутність активності у вело хітмапі страви. Та й очевидці писали, що там “поламаю свою мерідку”.
Та хочеться — гірше ніж болить.

Трек намалював по пішохідному хітмапу.
Для економії часу піднявся асфальтом.

На асфальті була забавна зустріч з собаками. Апхілю. Собаки гавкають з кущів.
На наступному витку серпантину, собаки вискакують позаду з кущів. Страшно гавкають і біжать за мною. Наздоганяють… і біжать далі. Переможний гавкіт за повротом — напевно КОМ взяли.

Спуск у каньон — гарна грунтовка.

Каньойн. Каньйон неймовірно красивий. Величезні білі валуни валяються і руслі, між ними блакитна прозора вода. Навколо сірі скелі.

Русло пішки. Місцями по бубенчики у воді. Вода прозора, я таких прозорих рік ще не бачив. Видно рибу на глибині.

З каньона пішкодральна тропа. 400 метрів набору.
І спуск. Спуск агонь. 99% їдеться, і так от, що на грані моїх скілв. Ще трішки зліше і йшов би пішки. Скинув 600м кам’яної дічі. Заради того спуска — може й ще раз попрусь у красу Гуюк каньону.

А внизу знову туристичний кіпіш, дівчинка на воротах запанікувала — як я сюди потрапив без квитка. Кароч, знизу у каньон я б не радив їхати)

Далі трейл предгір’ям. Заїзд з сторони Гуюка знайшов не відразу. Рулілово по камінню, серед колючих хащів. Рельєф — кантрійний. Спочатку заходило в кайф, а чим ближче до Кемера тим більше пішкодралу і колючок. Та й коли замаханий таке заходить вже ніоч + час піджимав, бо знову план «встигнути до обіду» тріщав по швам. Тому до кінця (Kuzdere) не доїхав і злився.
Наступного разу доїду)

Бухти Текірова

https://www.strava.com/activities/5483758197

Задумка проста — заїхати якнайдалі на південь, максимально близько до води.

У Agva безлюдні закинуті готелі.
Далі туристична бухта. Гарно, але мало.
Ділі трохи пішкодрала і стародавні руїни — красиво.
А за ними гарний піщаний пляж.

Місця гарні. Вдень тут повно туристів і галас, а вранці пусто і затишно. А ще вдень охорона не пустить транзитом (на зворотньому шляку не пустили).

Далі приватна територія. Для об’їзду доводиться їхати ближче до шоссе, там знаходиться дублююча грунтовка і викатуюсь у Текірова.

За Текірова починається тру кантрє.
Широка грунтовка, перекопана джипами.
Перепади висоти по 50-100м.
І неймовірні види на море, на бухти.
І нікого навкруги!

Наступного разу туристичні лагуни можна спокійно пропускати, і асфальтом їхати відразу у Текірова, щоб швидше дістатись класних грунтів і епічних краєвидів.

Велосипед

Merida Ninety-Six 9000 2021 року. З кутом рульової 67 градусів. Хід підвіски 120 спереду і 100 ззаду.
Покришки — Hutchinson Taipan 2.35” і Kraken 2.3” ззаду. Обидві у версії Hardskin — з захистом. На покришках без захисту тут робити нічого, довго вони не проживуть.

І це ідеальна машина для такого каталова.
Їде вгору.
Перед спуском — натягую захист колін і ліктів (так я катав з захистом) і вниз!
У таких поїздках відчувається, що всі вкладення були не даремні і підбір компонентів саме такий, як треба.