Bike in City

Перший… Про Толяна!

Доброго часу доби.

Мене звуть Олександр Царевський (він же Цар, він же Насос, він же Котовоз) і я алкоголік  трошки їздю на велосипеді…. Спортсменом мене назвати дуууууже важко, в категорію радонерів — марафонців я теж можу попасти з великим натягом… як не можна назвати мене супер продвинутим велотуристом/веломандрівником, що бачив світ…

А ще я іноді причетний до організації різних велоівентів: соціально і не дуже важливих, спортивних і фанових, але обов’язково смачних… Бо поїсти я люблю, а тут ще народ набіга… Тому доводиться готувати на всіх. А ще зі мною іноді їздить кіт, але то окрема тєма.

Як писав вище, є дохолєри матеріалів в різній ступені доведеності до публікації але… Не можу вибрати, що краще/алярм на роботі/дідусівство по вихідних… Ще й загострення велоактивізму в суспільній площині — до початку січня тра встигнути закрити мінімум два проекти. Але ж не зручно перед Bogdan Voyevodin якій запросив до проекту…. Тому почнемо не з лонгріду, а з #вечірня_баєчка.

Толян

Толян веломеханік… І це не прфесія — в нього це реально від Бога і стан душі. Він, холєра, що той старигань Чак: поглядом вижимає пін на ланцюгові і ставить діагноз поцієнтові велосипедові по фото. Як тру механік він бородат і має суворий вигляд: не те щоб при його появі клієнти падали ніц, але істеричні крики: «Де той гацький рукожоп, що це все накрутив» якось стихають і очі в орущєго мимоволі втуплюються в підлогу…. Бо він десь на підкорці розуміє, що кіпіш він таки здійняв зря… І таки тре шось робити. Як на мене, це має бути одна з основних рис веломеханіка…

Бо як влучно підмітила моя мама: «скільки типів людей стільки типів шизофренії», але зараз не про то. Толян вміє пояснити чому треба/не треба міняти ту, чи іншу детальку. І глибоко монпісуарно, хто перед ним стоїть: браток, хіпстер, ботан, школота, професор фізики, закорінілий гуманітарій… Після максимум п’яти хвилин спілкування з Толяном він відчуває себе просвітльоним/в темі… А все чому? Бо пояснили це йому зрозумілою для нього мовою… Він трішки філософ, практик і справжній товариш… Не часто трапляються люди, з якими ти можеш просто помовчати…. І на душі легше.

А ще Толян епічний троль… Його пєрли можна записувати і видавати окремою книгою… Але ж яка буває подача цих пЄрлів…

Як то кажуть «картина маслом і сиром».
Ганок веломагазину. Толян в благосно розслабленому настрої, мабуть трохи швидший за лінівця із «Зверополісу»  бо ще не проснувсі… Тому в руках кава в прикуску з цигаркою… Стоїмо говоримо за життя і тут з»являються вони. Чувак бомжуватого вигляду і ашан. Справжній. Еталоний. З імітацією аморта — бо тіпа двохподвєс… Але на вібряках. І флягтримачем під рамою. Бо так брутальныше. Ашан натужно скрипів і усім свої виглядом волав: «Холєра, добийте мене !!!» Кольору він був іржаво-ніжного (залишки фарби де не де проглядались), мелодійно позвякував проволокою якою замість гайок було прикручено те, що відвалювалось (в першу чергу повноформатне, колись хромоване, крило, мабуть зняте з «України», яке просто вводило в ступор. Бо покришка була мінімум на чверть більша).

Скрипів ну дууууже натужно… і це зважаючи на те що чувак не їхав на ньому, а вів його… Хлоп певне щось знав за свого вірного коника… і прагнув його спасєнія… желатєльно на шару…

Привітавшись чувак задав контгеніяльне питання:

— А як я можу покращити безпеку цього велосипеда ????

Повисла пауза.
Толян неквапно спустився з ганку, обійшов роверок. Навіть було спробував перевірити тормоза. Єссно, як показала перевірка, вони були присутні лишень у вигляді ручок на рульові… Хід вилки він навіть не ризикнув перевіряти, бо була велика імовірність зламати колесо. Настільки хардкорно воно виглядало, тай відсутність мінімум двох шприх не додавало впевності в успіху… Нарізавши ще кілька кругів, Толян став перед корчиком і, на манєр батюшки, тричі осінив роверок хресним знамєнієм та й видав: «Во імя Господа нашого Ісуса Христа. Спасі і сохрані», розвертається до чувачка, несміливо так посміхаться і каже:

— Все що можу….

Розвертається і йде в магазин… Завіса.

А взагалі у Толяна кармічна вєзуха на ашани. Таке враження, що роверки між собою спілкуються на кшалт:

— Пссс, пацан! Я знаю місце, де тебе прокачають до рівня топового найнера!!!

І всі валять до Толяна…

Ще в нього його група в ФБ, де він пише за ремонт велосипедів і життя… Пише смачно і класно, але як на мене мало. Підписуйтесь, читайте — не пожалкуєте!

Заметили в тексте ошибку? Выделите её и нажмите Ctrl+Enter.

Олександр Царевський

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: